Головна Цікаво На нашому сапропелі в Іспанії вирощують мандарини, а пальми ростуть, як українські...

На нашому сапропелі в Іспанії вирощують мандарини, а пальми ростуть, як українські тополі

2075

Декілька років на озері Прибич, що знаходиться поблизу села Смоляри-Світязькі, ком­па­нія «Зендер-Україна» розпо­чала видобувати сапропель. Ми вже бу­вали на цьому озері, коли пра­ців­ники тільки-но вста­но­вили об­ладнання на водоймі та зро­били пробні викачування сап­ро­пелю. А вже тепер Василь Ре­дько, заступник директора ком­па­нії, запросивши відвідати ви­роб­ництво (за організацію поїзд­ки дя­куємо Миколі Шевчуку), з гор­дістю розпо­відає про його по­туж­­ності, не нахвалиться влас­ти­востями сап­­­ропелю та тим, яку попу­ляр­ність він має в араб­сь­­ких краї­нах та в країнах Пів­ден­ної та Східної Європи.

Нас, працівників редакції, Ва­силь Редько спершу повів до озера, посеред якого плаває «ко­рабель» – надсучасний на­сос, виготовлений в Італії, ана­логів якому немає в Україні. Він і виконує основну функ­цію – ви­качує із дна озера сап­ро­пель. З обох берегів озера ве­лично пла­вали дві групи лебе­дів-красенів. «На водоймі десь до со­рока цих птахів живе, їм тут добре, – каже Василь Олександрович, та додає: – Наш спосіб видобу­вання сапропелю ніяк не шко­дить природі, а навпаки, допо­ма­гає їй. Ми навіть у насосі ви­­ко­ристовуємо екологічно чис­те масло, яке якщо і витече в озеро, то розчиниться у воді. Риба в озері взимку не зади­хає­ться, бо воду постійно збагачуємо кис­нем».

Далі Василь Редько починає розповідати про сам процес ви­добування та переробки сапро­пелю, демонструючи усе осна­щення та їхні функції. Від корабля до берега по поверхні озера тяг­неться довжелезний виткий лан­цюг із бочок, до яких прикріп­лена труба, а вже в березі вона, закопана під землею, веде до велетенської бочки. По цій трубі бочка наповнюється сап­ро­пе­лем, а вже від неї доро­го­цінна озерна донна суміш по іншій трубі закачується у не менш ве­ле­тенські міхи.

Насос обладнаний так, що в трубу не потрапляють водо­рості та риба – вібрація двигуна відлякує її, – розповідає далі пан Василь. – Через кожний метр «ко­рабель», оснащений GPS-на­вігатором, пересувається по озеру та труба опускається на нове місце, де викачується сап­ропель на глибині від 3 до 10 мет­­рів та діаметром три метри. Якби можна було бачити озеро наскрізь, то було б видно, що воно усе в «дірках», наче сир. Зго­дом сапропель вика­чає­ться, стіни «дірок» зсунуться, а озеро очисти­ться від тися­чолітнього мулу. Практично у нашій області та районі зок­рема залишилось мало озер, які не пот­ребують очищення від сап­ропелю. Така діяльність прак­тично виконує дві функції – до­по­магає екології озер, а підп­риємства і бюджети сіль­ських громад могли б отри­му­вати хо­роші прибутки. Я вже не кажу про те, що врожай­ність із вико­ристанням про­дук­тів сапро­пелю підвищує­ться в декілька разів.

Далі Василь Редько веде нас до велетенської бочки висотою в 30 метрів.

– Вона практично заповнює­ться за годину, якщо працюють два насоси, потім сапропель на­­качуємо у великі міхи вагою 400 тонн. Зараз у нас нака­чано 24 таких мішки (їх закупо­вуємо у Нідерландах по 40 тис. грн. за штуку). У цих мішках сап­ропель залишаємо на зиму, аби два-три дні проморозився та став такої консистенції, як торф (сам по собі сапропель має кон­сис­тенцію грязюки). Із міш­ків, роз­мір яких майже 50 м у дов­жину, 4 в ширину та 2 м ви­сотою, котрі знаходяться на спе­ціальній ще­бенево-клейончастій подушці, вода не просочується у грунт, а збирається та по трубі йде на­зад в озеро, аби рівень води в озері не знизився.

Далі йдемо до тих самих міш­ків, де ще й тепер, на початку зими, видно, як де-не-де на міш­ках ще росте … щавель. Василь Редько пояснює, що цього літа, коли стояла особливо спекотна погода, на усіх семи гектарах орен­­дованої підприємством те­риторії трава уся була випалена сонцем. І лише на тому місці, де знаходилися мішки та вода із сапропелю стікала в грунт на ще­бенево-клейончасту по­душку, трава буяла та зеленіла в пояс, а щавель на борщ ріс по коліно.

Після проморожування мі­шок розрізають та трактором-на­­ван­тажувачем возять в ам­бар та засипають у «само­гон­ний апарат», як його охрес­тили працівники, де в сап­ро­пель уже добавляють торф та різно­ма­нітні органічні добавки.

Коли нам агропідп­риє­мства замовляють сапропель, ми про­симо їх привезти нам на ла­бо­ра­торний аналіз їхні ґрун­ти, – розповідає пан Василь та веде нас в критий амбар, де зна­хо­ди­ться той таки «самогонний апа­рат» – величезний сапропе­левий змішувач. Запрошує ви­лізти на саму машину, де добре можна розгледіти весь етап змі­шування сапропелю та торфу. – Ми питаємо, що саме хочуть ви­­ро­щувати на цих землях та виз­­начаємо, яких саме органіч­них ре­чо­вин бракує в ньому і до­даємо їх в сапропелеву суміш з тор­фом. Все змішується ва­лами та розфасовується уже по мі­шечках. Увесь процес змі­шу­вання – комп’ютеризований, тож нам достатньо на комп’ю­тері виставити необхідні об’є­ми та норми – і отримаємо фасо­вану продукцію. Фасуємо в міш­ки по 6 кг або великі мішки по 500 кг для великих замов­ни­ків.

Заявок по Україні, як каже Ва­силь Олександрович, трохи є, хоча не завадило б і ще, тим паче, що й потужностей для цього в «Зендер-Україні» виста­чає. В більшості в Україні сап­ро­пель замовляють агропро­мис­лові підприємства та фермер­ські господарства з Рівненської та Житомирської областей, та­кож відносно невеликими пар­тіями – жителі Закарпатської об­ласті, які вирощують помідори. Пе­ре­си­лають товар «Новою пош­­тою» – так і дешевше, і швидше покупці отримають своє замов­лення.

Сапропель – це найде­шевше органічне добриво, яке може бути в Україні, бо ж за­кор­донні добрива тепер кош­тують чимало. А в нас – найк­ра­щий результат за помірну суму: достатньо поле вкрити дво­сан­тиметровим шаром та перео­рати – і хороші врожаї за­без­пе­чено на 14 років без до­даткового підживлення, адже в сапропелі міститься 98% ор­га­нічних речо­вин, він утворює гумус, зба­га­чує чорнозем, – каже наш спів­роз­мовник.

Останні два роки у підп­риємства виникли проблеми зі збу­том продукції за кордон. При­чина – воєнні дії, бо замовники бояться, що, пе­ре­рахувавши гроші, не отри­мають своєї про­дукції. Проте на фірмі не втра­чають оптимізму: війна колись таки та закінчи­ться, а якість про­дукції зробить свою рекламу серед закордон­них споживачів. От і тепер мають два великих замовлення – одне з Лівану, друге – з Ку­вейту. Раніше брали сапропель в арабські країни та країни Єв­ропи. «На нашому сапропелі в Іспанії вирощують мандарини, а пальми ростуть, як українські то­полі, – хва­ли­ться Василь Редько. – Прак­тично фірма «Зендер-Ук­раїна» – єдина в Україні, яка зай­має­ться видобуванням та пе­ре­робкою сапропелю. Власник фірми – інвестор із Великоб­ри­танії – 60-річний граф Окс­форд­­ський і Асквінський Рей­монд Бенедикт, приблизно раз у рік буває тут, на Прибичі. Та скільки то часу треба було, аби розпо­чати видобування донних відк­ла­день саме тут, в Ша­ць­кому ра­­йоні. Через бюрокра­тичні про­цедури майже п’ять років дома­га­лися того, аби от­римати усі дозвільні документи та відкрити видобування сап­ро­пелю. На той час у будів­ництво та встанов­лення об­лад­нання було вкла­дено 1,5 млн. доларів.

Різноманітні перевірки – не лише обласні, а й із київських прокуратури та СБУ також не давали можливості повно­цін­но працювати. Проте не все так гладко йде й тепер: через скандальні бурштинові пи­тання в обласної ради уже пів­року не доходили руки до розг­ляду питання про оновлення ліцензії на видобуток сапро­пелю. Тож на озері Прибич зму­шені були припинити роботи із видобутку та займатися фа­су­ванням замовлення, які є на сьогодні. Питання ліцензії Ва­силь Редько піднімав перед го­ловою обласної ради Ігорем Па­лицею та сподівається на його швидке позитивне вирі­шення. Також пан Василь роз­повідає, що й торф фірма могла б закуповувати тут, недалеко, в селі Адамчуки, де він дуже хорошої якості, а не возити із Рівненської області. От якби ці торфовища не пішли б під роз­паювання, а якийсь інвестор та взявся б за їхню розробку! Це ж і робота людям була, і гроші у сільський бюджет над­ходили б.

Сапропелю ж в озері вис­тачить на років десять, бо ж фірмі не можна перевищувати річні норми видобутку, вста­новлені Міністерством еко­логії. Активно співпрацюють в «Зендер-Україні» із доктором сільськогосподарських наук, про­фесором кафедри лісового і садового господарства СНУ ім. Лесі Українки Михайлом Шевчуком, котрий докладно на дослідах вивчає влас­ти­вості сапропелю, пише свої нау­кові статті, наводячи ре­зультати дослідів. Адже сап­ропель – універсальний про­дукт, який можна викорис­то­вувати у багатьох галузях: са­дівництві, городництві, меди­цині, парфумерії. Василь Ре­дько каже, що цим продуктом уже цікавилися фахівці пар­фу­мерної фірми, бо склад сап­ропелю з цього озера – справді уніка­ль­ний. Такий же склад сап­ропелю має ще й озеро поблизу села Пехи Самій­ли­чів­ської сільської ради. 

А поки що працівники фірми «Зендер-Україна» помаленьку очищують озеро Прибич від сап­ропелю, і в ньому через де­кілька років можна буде купа­тися. Сподіваються на кращі часи, розширення вироб­ництва на інші озера, які, якщо не очищувати, через десятки років можемо і не побачити. А так – і озера будуть, і врожаї ма­тимемо хороші.

Віта ШЕПЕЛЯ.