Головна Духовне Церковний хор в Пе­т­­ро-Павлівському храмі с. Світязь

Церковний хор в Пе­т­­ро-Павлівському храмі с. Світязь

3749

 «Тож сіймо добро, даруймо любов, щоб в нашім житті лиш добрі плоди Господь віднайшов»

(з церковного піснеспіву)

Взявши благословення в архі­мандрита Арсенія, я вирі­шила написати про церковний хор, що виховує глибоку при­хи­льність до Церкви та бла­­­гочестя. Церковний спів впливає і на розум, і на во­лю, і на серце людини. В Пе­т­­ро-Павлівському храмі с. Світязь – споруді ХІХ сто­ліття, яка охороняється державою і законом, зав­жди здійснювались богос­лужін­ня, лунав церковний спів. Ця велика святиня села ні­коли не закривалась; у ча­си гоніння, у війну, роз­руху в ній відбувалися слу­ж­би Божі. Вистояла зав­дяки мо­литвам священно­слу­жи­те­лів, прихожан і від­даних па­рафіян-активістів – Лу­к’я­на Дибалюка, Семе­на Са­ков­ця, Тимофія Пана­сюка, Ада­ма Семерея, Іва­на Цви­да, Антоніни Дужич, Власа Цви­да, Марії Дужич, Наталії Са­ковець, Івана та Марії Но­сулічів, які ві­рою і прав­­дою слу­жили Гос­поду Богу та зро­били все для того, щоб у церкві зву­чало сло­во Бо­же. Цер­ков­ним хором керувала Ма­рія Ду­жич – глибоко віруюча, трудо­любива жінка. Вона пра­цю­вала в ланці. Часто втомленою, але завжди з ве­ликим бажанням пос­пішала на службу Божу, і як регент-са­моу­чка всім своїм сер­цем, всією  душею, всіма помис­ла­ми була разом з хористами. До цер­ковного хору тоді вхо­ди­ли Фев­ронія Прасюк, Пе­лагія Соро­ка, Наталія Саковець, Лу­керія Са­ха­рук, Антоніна Ду­жич, Іван Прис­тупа, Соломія Цвид, Марія Пана­совець, Єва Плейтух, Ага­фія Цвид, Марія Цвид, Єва Цвид, Ярина Дужич, Іван Цвид, Федір Цвид, Єва Пили­повець, Юхим Сорока, Іван Но­суліч, Вік­тор Положевець, Єва Назарук, Єва Хомич, Олек­санд­ра Дени­со­вець (1918 року на­род­ження), яка проживає в с. Підманове і котра ще мале­нь­кою дівчинкою вперше заспі­вала в церкві. Хочу згадати про Марію Хомич. Її ще молодою жінкою запросив до хору отець Василь Гутов­ський. Впродовж 40 років вона з великою лю­бов’ю і ревністю до Бога співає в хорі. Славили співом Господа і при­хожани з с. Голядин – Кате­рина Цвид, Параскева Хмизо­вець, Марія Голядинець, Марія Сіжук, Марія Денисовець, Зіна­їда Ва­сенько, які за вісім кіло­метрів добиралися до свя­тої оби­телі с. Світязь. Велика їм шана і по­вага та милість Бо­жа. Ніхто і ніщо не змогло зла­мати сили духу, глибокої віри цих са­мо­від­даних жінок.

Зга­дай­мо заупокійною молит­вою отця Фе­дора Шопука, яко­го па­м’я­та­ємо.

Ми повинні доб­рим словом зга­да­ти ці уроки православ’я і ніколи про них не забувати. А тоді, в ті далекі ча­си, коли моло­дим людям забо­ронялося ходи­ти в храм, коли люди з різних сіл ра­йону в за­метіль і дощ, в спеку і вітровії поспішали на літургію до цер­кви, ніяка сила не змогла зла­мати віри, забо­ронити обря­ди хрещення, він­чання, зустрі­чати Різдво і Ве­лик­день. Прой­шли сто­річчя, та віра в людей укрі­пилась, вони полюбили Бо­га всім розумом своїм і тепер поспі­ша­ють до цер­кви, де внутрішня бу­­дова ство­рює враження єдно­с­­ті з Богом, а цер­ковний спів допов­нює ду­хов­ний світ людини, є засобом мо­литов­но­го, релігій­но-мора­льно­го вихо­ван­ня віруючих.

З приходом у 1984 році отця Адама Матіюка і матушки Раїси перегорнемо ще одну сторінку із життя церковного хору. Ма­тушка була досвідченим реген­том, володіла методикою цер­ковного співу. Церковний хор, до якого входили Ольга Дужич, Любов Прокопчук, Надія Си­воха, Єва Дужич, Андрій Кур­чак, Марія Бик, Марія Копитко, Любов Голядинець, Микола Пи­липовець, Софія Приступа, Зі­наїда Сорока, Любов Занюк, Галина Озимок, Василь Озимок (архімандрит Варлаам), Тетяна Дударчук, Людмила Оніщук, Ми­кола Карасюк, під керів­ниц­твом матушки Раїси досяг хо­роших успіхів і був взірцем у районі. Самовідданість цих лю­дей вра­жає і захоплює й досі, служить прикладом взаємної лю­бові та однодумності. Хористи й досі згаду­ють з великою шаною і по­вагою матушку Раїсу, те, як хо­дили на співанки, як пере­пи­сували і вчи­ли напам’ять тво­ри, засво­ю­вали основні співацькі навички.

З 1999 року, із приходом Ва­силя Дем’янчука (отця Арсе­нія), для Петро-Павлівського хра­му починається нова істо­рія. Збільшився потік людей із різних куточків Волинської обла­сті, Білорусі до Почаївської ікони Божої Матері, що замиро­точила. Люди хочуть почути му­д­ре слово, шукаючи в ньому високу Божу правду, щоб вчи­тися сприймати свою віру все­рйоз і отримати благословення від архіман­д­рита Арсенія та його братії – ієромонахів Павла, Харитона, Закхея, Євлогія; дия­конів – отця Миколи Бегаса і отця Романа Боярчука, ієродия­кона Петра; отців Михайла Мар­чука та отця Леоніда Горшарука, які щоденно звершують молит­ви та відправляють численні за­казні треби.

У тому, як велично співає хор, велика заслуга не тільки самих хористів, а й незмінного реген­та Ірини Тищенко, яку бо­жим про­мислом запросив отець Арсе­ній. У віці 14 років Ірина керу­ва­ла церковним хором в Свято-Георгіївському храмі м. Лю­бомль. З великою повагою во­на згадує наставника отця Во­лодимира Лиса, а також ді­дуся Павла Булавка, який 40 років свого життя присвятив служін­ню церкві, був старос­тою і нав­чав внучку церковних запо­ві­дей. Навчаючись на четвер­то­му курсі Волинського держав­ного училища культури і мис­тец­тва, Ірина паралельно поча­ла здобувати регентську осві­ту у Волинській духовній семі­на­рії. 27 червня 1999 року роз­по­чала свою діяльність у храмі с. Світязь, навчаючи спі­ваків осно­вних правил співу. І заспівав хор з новою си­лою і любов’ю, бо його справа – справа анге­льська, ви­сока, свя­та. Через мо­литви люди «на­в­чаються Бо­гу» і доповнюють собою живий лі­тур­гійний дос­від. Регент вели­ку увагу приділяє умінню воло­діти диханням, арти­куляції, чис­то­ті інтонування, динаміці. Зав­дяки її вимогли­вості, підходу до людей спів хо­ристів проникає в людські сер­ця. Вже перші піс­не­співи за­да­ють тон наступ­но­му часу, слу­жать засобом до збудження бла­гочестивих і мо­литовних по­чут­тів та думок і в співаків, і в від­відувачів мона­с­тиря. Вико­нуючи самі тексти богослужіння – тропарі, піснес­пі­ви, акафісти, молитви, псал­ми – ми знахо­ди­мо дорогоцінні джерела вели­кої мудрості, бла­годатного очи­щення від всіх грі­ховних падінь. Нехай вони на­повнюють і да­рують життя сот­ням чистих стру­мочків, що жив­лять землю на­шу, і пробуд­жують душу до кра­щого мирно­го життя. Життя без війни, без брехні, без втрат на землі укра­їнській.

Співати в церковному хо­рі – це велика відповіда­ль­ні­сть, організованість, самопо­жер­т­ва і віддані­сть, яка не зни­кає ро­ками, а навпаки, утверд­жу­ється. Співають люди різного віку – за 20 і за 70 років, зі спі­вочим стажем у кілька мі­сяців і десятків років, з різними впо­до­баннями, сі­мейним стату­сом, але із спільною любов’ю до Бога, бажанням прино­си­ти лю­дям радість і надію.

До церковного хо­ру з ча­сом при­­єд­налися хорис­ти Лю­бов Бик, Оксана Шопук, Оль­га Ди­балюк, Ма­рія Слю­сар­ук, Катерина Шо­пук, Оль­га Прасюк, Віра Цвид, Вален­тина Сакура, Віктор Полін­кевич, Вік­то­рія Горшарук, Катерина Ко­питко, Юлія Диман, Люд­мила Ту­ров­сь­ка, Галина Цвид. Всі вони прийшли на клірос, вико­ну­ючи свій по­слух, свої тру­ди, благо­го­­війно і ста­ранно, щоб че­рез спів нес­ти хвалу Богу. Це колек­тив однодумців, у яких велике серце, розу­міння прекрасного, які з першого звуку ведуть лю­дей у світ високого духов­ного мис­тецтва. Коли спі­ває хор, ожи­­вають у сло­вах і мелодіях жит­тя Ісуса Христа та свя­тих отців.

У дні великого посту Господь жде від нас покаяння, а не від­чаю, бо він – опора наша і за­хист. Як сказано: що робите, все робіть во славу Божу. Тому, отри­мавши благословення від отця Арсенія, хористи приєдна­лися до щоденного читання мо­литви за згодою про припи­нен­ня кровопролиття, щоб на­став мир у нашій славній Укра­їні, щоб Господь укріпив серця своєю благодаттю і допоміг зберегти мир та любов між право­слав­ними. «Треба так прожити, щоб Богу догодити і спасіння для наших безсмертних душ зас­лужити!», – говорить архі­ман­дрит Арсеній.

Нехай Господь бе­реже і допо­магає у житті, дає сили і на­пов­нює серця мило­сердям та лю­бов’ю, з вірою в серці моли­тися один за одного. Всім – міцного здоров’я, довгих літ життя під мирним небом України. Хай Ма­ти Божа обда­рує земними щед­ротами. Хай мир і спокій та Боже заступ­ниц­тво запанують у всіх укра­їн­­сь­ких оселях. Нехай лу­нає у пра­вославних храмах ро­зум­ний, стрункий, повчальний, під­ба­дьо­рюючий і молитовний спів. Щоб звучало з року в рік із вуст священиків «Христос Вос­крес», а люди відповідали «Воіс­тину Воскрес». Дай, Боже, до­че­ка­тися свята Воскресіння Христового, зажити в мирі, спокої і достатку. Хрис­тос Воскрес! Воіс­тину Воскрес!

Галина Валентинівна ЦВИД.

Р.S. В свій час я збирала ма­те­ріал про Петро-Павлів­сь­кий храм, мала можливість зус­тріча­тися з представниками це­рков­ної громади (нині покій­ними), зав­дяки яким отримала багато цікавої інформації. Готу­ючи те­перішній матеріал про церковний хор, довелось пос­піл­куватись з багатьма людь­ми. Була приємно вражена, як небайдуже став­ляться вони до життя церкви. Вдя­чна Марії Хомич, Марії Са­харук, Феодосію Носу­лічу, Зінаїді Яго­динець за надану допомогу. Хочеться вірити, що роботу з на­пи­сання історії Світя­зької церкви ми продовжимо. Для того, щоб наші нащадки черпали вічні скарби з духовного джерела села.