Не раз доводилося чути про непримиренні суперечки, які виникають між віруючими православних конфесій. Як правило, ворожнеча розпалюється на ґрунті майнових або земельних непорозумінь. Наприклад, за право володіння культовими спорудами, земельними ділянками під будівництво або, навіть, за кількість прихожан.
Щоправда, останніми роками спостерігається тенденція до зменшення таких конфліктів. Нині це поодинокі факти. Проте час від часу вони дають про себе знати.
Не можуть не тривожити випадки, коли конфліктуючі сторони вдаються до бійок, силового захоплення будівель, перешкоджають здійсненню релігійних обрядів.
Враховуючи небезпечність масових заворушень, буде доречним попередити, що організатори таких дій можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності. Зокрема, стаття 161 Кримінального Кодексу України «Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії» гласить, що умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років.
Вищезгадані суперечки мають вирішуватися не силовими методами, а згідно з чинним законодавством із зверненням до суду, у правоохоронні структури. Осторонь цієї проблеми не повинні стояти і органи місцевого самоврядування. Адже виділення земельних ділянок у їхній компетенції.
Ми повинні усвідомити, що сьогодні в Україні мирно співіснують десятки релігійних об’єднань, що є яскравим підтвердженням позитивного розвитку демократичного суспільства.
Але найголовніше, щоб самі священнослужителі не провокували конфлікти, штовхаючи прихожан на стежку війни. Адже сьогодні слово духовного отця має велику силу.
Андрій МАЗУР.
