Головна Духовне Стіни древнього Свято-Варварівського храму дихають багатовіковою намоленістю

Стіни древнього Свято-Варварівського храму дихають багатовіковою намоленістю

1326

Невелика, але зграбна дерев’яна церковка святої великомучениці Варвари, що в с. Острів’я, у день нашого приїзду була вся в снігу. Вона найбільш древня в районі, а історія її будівництва покрита багатовіковою таємницею. Ще 1000 років тому посланець великого князя Володимира приніс від нього наказ церкву будувати в гарному місці, ворогу не доступному, з доброго дерева. Зійшлись тоді чоловіки на раду: де ліс на церкву брати? На північному березі озера, який Махом називали, росли могутні сосни і дуби. Тож вирішили стрижень із найбільших сосен на храм використати.

Думали-гадали, де ж має стояти церква, щоб її саму видно було, щоб дзвін чути на всю округу. Помолились і пустили на воду дуба: де він пристане, там і церкві бути. Незабаром пристав дуб до берега. На тому місці і стоїть святиня.

Та це всього лише легенда, що дійшла до наших днів. В документах з інвентарного опису згадується 1806 рік, на крокві даху витесано іншу дату – 1849-й (припускають, що це рік, коли храм покривався польською цинковою бляхою), в документі за 1951 рік зафіксовано факт нагородження церковного старости преосвященнішим єпископом Панкратієм «за усердні труди». Зі слів настоятеля храму отця Сергія Семерея (на фото), відповідно до переказів на одному з дерев’яних бальків покрівлі має бути і дата будівництва храму. Під час ремонту ретельно обдивлялися столітні бальки і отець Сергій, і його попередник отець Іоанн Крошетецький, та ніяких цифр не побачили. Утім, і священика, і прихожан тішить особлива атмосфера храму, його намоленість і невидимий духовний зв’язок між багатьма поколіннями вірян. Саме завдяки церковному активу храм не став складським приміщенням у 1963 році, хоч і був закритий радянською владою. Церковне начиння і документація були переведені до Свято-Казанського храму с. Піща, а в 1989-му, після відкриття церкви, частково повернуті.

17 грудня в Острів’ї був престольний празник – цього дня колись освячувався престол древнього Свято-Варварівського храму. А 7 січня, на Різдво, виповнився рік, відколи на парафію прийшов молодий батюшка Сергій і відслужив у храмі першу літургію. 26-річний священик відразу знайшов порозуміння з людьми, і всі разом, власними силами, за рік зробили чимало добрих справ: підняли і перекрили храм, поклали на подвір’ї бруківку. Батюшка родом із с. Кримно Старовижівського району. Навчався в Володимир-Волинському регентському духовному училищі, а зараз заочно здобуває освіту у Волинській духовній семінарії.

Після першого курсу владика Никодим рукоположив його в сан диякона, а згодом уже єпископ Володимир-Волинський і Ковельський Володимир – у сан священика. В Острів’я отець Сергій приїхав з матушкою Аллою, яка, незважаючи на молодий вік, має кілька дипломів про освіту: регента, вчителя, оператора комп’ютерного набору, кухаря-кондитера, кравця літнього жіночого одягу! Зараз матушка перебуває у відпустці по догляду за дитиною – донечкою Ольгою, якій виповнилося півроку.

Отець Сергій не перестає дякувати Богу за гарну парафію, за добрих і чуйних вірян, готових жертвувати особистим часом заради церковних справ, за покровительство святої великомучениці Варвари. Вірить, що найшанованіша в християнському світі свята і від бід вбереже, і на богоугодні справи благословить.

Мирослава ЦЮП’ЯХ.