Головна Економіка Автостопом – через Україну, Росію і Білорусь

Автостопом – через Україну, Росію і Білорусь

669
0

19-річна шачанка подолала тисячі кілометрів, не витративши на проїзд ні копійки.

Шачанці Мар’яні Гірич до душі романтика та дух свободи, тому дівчина і зважилася на ризиковані, але надзвичайно цікаві новорічні пригоди. Про подорож автостопом мріяла з 15 років, тоді ж і почала випробовувати свої сили в мандрівках на невеликі відстані – скажімо, з Шацька до санаторію «Лісова пісня». Зараз Мар’яна – третьокурсниця Київського національного торговельно-економічного університету (спеціальність «Туризм»). Ідея подолати багатотисячну відстань виникла спонтанно, коли Мар’яна благополучно добралася автостопом з Києва в Харків до подруги. Обидві дівчини, швидкі на підйом, оперативно відшукали собі хлопців-компаньйонів, зібрали найнеобхідніші речі і вирушили на московську трасу спиняти авто.

Маршрут обрали не з легких: Харків-Москва-Мінськ-Київ. Кількатисячну відстань (якщо точно – понад 2 500 км) почали долати перед самим Новим роком – 30 грудня.

– Нам пощастило, що в напрямку Москви змінили всього 5 машин. Могло бути зо двадцять. Коли ми всі вчотирьох зібралися в центрі російської столиці, була за 15 хвилин дванадцята година. Там і зустріли Новий рік, відсвяткувавши свою першу перемогу, – розповідає Мар’яна. Заночувавши у знайомих і оглянувши Москву, молоді люди вирушили на Мінськ, а згодом і на Київ.  Проблем з транспортом загалом не виникало та й на добрих водіїв щастило. На відміну від європейських, наші водії, як російські і білоруські, полюбляють підвозити за гроші. Тому Мар’яна попереджувала їх зразу, що подорожує автостопом і грошей не має. Звичайно, існувала небезпека натрапити на водія з нечистою совістю, проте, зі слів дівчини, ризикували й кермувальники: раптом пасажири – грабіжники. Та все пройшло добре, без інцидентів.  

Мар’яна знала, що передумовами успішної подорожі є комунікабельність, привітна усмішка, дружелюбність пасажира. А наявність поганих думок може притягувати тільки неприємності. Тому в дорозі всім було весело: Мар’яна розповідала цікаві історії, її напарник грав на гітарі, співав, складав експромтом вірші. На російському кордоні їх прихистили і дали можливість погрітися даішники сусідньої країни. В знак вдячності українці виконали для них пісню під гітару. До речі, як розповіла дівчина, такої кількості працівників ДАІ, як на дорогах України, не побачили ні в Росії, ні в Білорусі. Зо тридцять нарахували їх на одній трасі Чернігів-Київ.

За всю мандрівку Мар’яна витратила всього кілька сотень гривень на харчування, а вражень від побаченого і почутого привезла так багато, що словами не передати:

– Стільки нових знайомств, відкриттів і цікавої інформації! Про це дійсно не прочитаєш у жодному путівнику і не побачиш з вікна готелю чи туристичного автобуса. У Мінську, до речі, я здійснила ще одну свою мрію – випробувала сили в екстремальному роуп-джампінгу, стрибнувши з мосту. За насиченістю подій не відчувала ні голоду, ні холоду, ні втоми. Лише піднесення, драйв і гордість, що я таки змогла реалізувати задумане.

В майбутньому Мар’яна мріє познайомитися з якнайбільшою кількістю любителів подорожей автостопом, взяти участь у змаганнях між ними. А ще здійснити мандрівку до моря, більше пізнати Україну і почати підкорювати Європу.

Поради від Мар’яни Гірич для тих, хто наважиться подорожувати автостопом:

– Особливу увагу зверніть на одяг – він має бути легким і комфортним. У рюкзак обов’язково покладіть аптечку, карту, спальний мішок, засоби гігієни, невеликий запас харчів, намет, фотоапарат. Можна прихопити і дещо з предметів самооборони. В мого компаньйона був чималий ніж. Не довелося застосовувати, але, з його слів, в дорозі всяке могло трапитися.

У дорозі не забувайте про прості правила. Зупиняючи автомобіль, добре придивіться до водія, до його зовнішнього вигляду. Не критикуйте його вподобання, але і не мовчіть. І завжди пам’ятайте, що добрих та нормальних людей набагато більше, ніж поганих.

Мирослава ЦЮП’ЯХ.