Головна Економіка Укладання договорів з участю дітей

Укладання договорів з участю дітей

1027

Дитиною вважається особа до досягнення нею повноліття, тобто 18 років. Відповідно до статті 6 Сімейного кодексу України залежно від віку діти поділяються на малолітніх (фізичні особи, які не досягли чотирнадцяти років) та неповнолітніх (фізичні особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років). Малолітні та неповнолітні діти можуть мати на праві приватної власності майно.

У пункті 2 статті 177 Сімейного кодексу України передбачено можливість вчинення правочинів щодо майна малолітньої дитини лише одним з батьків, вважаючи при цьому, що він діє за згодою другого з батьків. Але другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.

Для уникнення різного виду судових спорів необхідною умовою є вчинення правочинів щодо майна малолітньої особи обома батьками.

У разі неможливості отримання згоди другого з батьків (батько дитини записаний зі слів матері, у разі смерті другого з батьків, що підтверджується свідоцтвом про смерть чи довідкою органу реєстрації цивільного стану; у разі визнання другого з батьків безвісно відсутнім чи померлим) правочини щодо майна малолітньої дитини вчиняються тим з батьків, з ким дитина
проживає. Нотаріус не приймає для посвідчення правочин, що укладається від імені малолітньої дитини представником батьків (усиновлювачів) або одного з них.

Належним малолітнім майном управляють їх батьки, без спеціального на те повноваження, які зобов'язані вислуховувати та враховувати думку дитини щодо способу управління її майном.

При цьому батьки не можуть вчиняти щодо такого майна ті правочини, які не може вчиняти й опікун відповідно до статті 68 Цивільного кодексу України, а саме:

—   не можуть укладати з дітьми договорів, крім передання майна дитині у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички;

—   не можуть здійснювати дарування від імені дитини, а також зобов'язуватися від його імені порукою.

Відповідно до частини 3 статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2002 року батьки або особи, які їх заміняють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або обов'язковій реєстрації, відмовлятися від належних дитині прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання,

Питання про дозвіл на право опікуна вчинити, а піклувальників — давати згоду на вчинення від імені підопічного угод вирішує орган опіки і піклування прийняттям відповідного рішення.Якщо батьки (усиновителі) укладають угоди щодо майна, яке належить неповнолітнім, чи дають згоду на укладення таких угод, то вони діють як опікуни чи піклувальники своїх неповнолітніх дітей, додержуючись при цьому правил, установлених для опікунів та піклувальників.Договори про відчуження майна, що належить неповнолітнім, відмова від належних підопічному прав, про поділ майна, про поділ чи обмін житлової площі, про видачу письмових зобов'язань тощо потребують нотаріального посвідчення і спеціальної реєстрації.

У частині 2 статті 720 Цивільного кодексу України передбачено, що батьки (усиновлювачі). опікуни не мають права дарувати майно дітей, підопічних.

Неповною цивільною дієздатністю наділені неповнолітні особи. Зазначені особи вправі вчиняти такі ж дрібні побутові правочини, як і малолітні, самостійно здійснювати права авторів творів науки, літератури, мистецтва, права на результати своєї творчої діяльності, а також самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами, здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися внеском на своє ім'я(грошовими коштами на рахунку), а також вправі бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом чи установчими документами юридичної особи.

У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

Навіть у разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов"язаних з протиправноюповедінкою неповнолітньої особи, набута нею повна цивільна дієздатність зберігається. Повну цивільну дієздатність відповідно до статті 35 Цивільного кодексу України також набувають:

—   фізична особа, що досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором;

—   неповнолітня особа, яка записана матір'ю або батьком дитини.

Лише за наявності письмової згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування фізична особа, що досягла шістнадцяти років І бажає займатися підприємницькою діяльністю, може бути зареєстрована як підприємець.

При цьому повна цивільна дієздатність, надана такій фізичній особі, поширюється на всі цивільні права та обов'язки.

У разі припинення трудового договору чи підприємницької діяльності надана фізичній особі повна цивільна дієздатність зберігається.

У відповідності до частини 2 статті 32 Цивільного кодексу України на вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майнанеобхідна письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

Законодавчо не визначено спосіб встановлення особи неповнолітніх віком від 14 до 16 років, оскільки вони не всі і не завжди мають документ, що належним чином підтверджує особу.

Також пригадаймо, що піклування встановлюється над неповнолітніми фізичними особами, що позбавлені батьківської опіки. Піклувальник дає згоду на вчинення неповнолітніми особами правочинів, яких вони не можуть самостійно вчиняти відповідно до частини 2 статті 69 Цивільного кодексу.

Леся ГОЛЯДИНЕЦЬ, завідувач Шацькою державною нотаріальною конторою.