Головна Життя Її життєлюбству та оптимізму позаздрять молоді

Її життєлюбству та оптимізму позаздрять молоді

2729

19 травня відсвяткувала свій 95-й рік народження най­старіша жителька с. Ост­рів’я, солдатська вдова – Бакун Олена Улянівна. Про своє дов­ге життя баба Оленка (так її нази­вають в селі. – Авт.) каже: «Лю­дина всяку біду переживе і вит­римає, а от розкоші ні».

Народилася жінка в с. За­тиш­шя. В 17 років вийшла заміж за Ба­куна Федора Аврамовича. На­­ро­дила двох синів: в 1941 році – Станіслава, в 1943-му – Василя.

Щасливе подружнє життя було корот­ким, його обірвала страшна війна. В 1944 році її коханого Федора забрали на фронт, а в квітні 1945 року прий­шла похоронка, яку Олена Уля­нівна і досі тримає коло себе. Було їй тоді лише 23 роки, жити вже не хотілося, але дивлячись на синочків, мусила піднімати їх на ноги. Тяжким бу­ло життя вдови без чоловічих рук: падіж худоби, подежа в хаті, тяжка робота в колгоспі.

Приваблива, охайна та пра­цьо­­вита жінка подобалася ба­гатьом женихам, але всім від­мо­вляла навідріз. Безмежно любила свого Федора, не могла зрівняти його ні з ким. Але як ка­­же баба Оленка лагідною сіль­ською говіркою: «На долю не­щас­лива, але багата на вну­ків». А їх у неї 6, а правнуків аж 17.

Дивуєшся цій людині: пере­жила стільки бід, але не втра­тила любові до людей, до життя, якому радіє щодня. Завжди усміхнена, лагідна, з чудовою пам’яттю, не втратила почуття гу­мору, спритності рук, любові до праці. В свій поважний вік вона ще сама садить городину, по­ле, копає картоплю, пече пас­ку і ще внукам допомагає. Олена Улянівна регулярно ходить до церкви, молиться за здоров’я рідних, за упокій свого Федора, щоб було йому Царство Небес­не, в якому мріє з ним зус­трітися.

Ювілярка завжди є прикла­дом життєлюбності, оптимізму, працьовитості для молодих. Ба­бу Олену всі люблять, тому в день народження сердечно ві­тали ювілярку діти, внуки, су­сіди, представники районної та місцевої влади. Зворушили до сліз Олену Улянівну пісні, по­даровані їй фольклорним ко­лек­тивом «Острів’яночка», особ­ливо пісня «Зозуле, накуй мені літ», яка написана ніби для неї. Тож нехай ще і в 100 років ра­дістю світяться її очі, квітне усмі­шка на устах, живе мир і добро в душі цієї чудової жінки.

Валентина КАРАМАЧ, завідуюча клубу с. Острів’я.