Головна Життя Математик – розумом, поет – душею

Математик – розумом, поет – душею

4865

В рідному селі Смідин Ста­ровижівського району пройшли роки безтурботного дитинства. Школа з потужною матеріальною базою і сильні вчителі сфор­му­вали з Любові особистість із вла­с­ним поглядом на життя, на люд­ські ідеали. Коли вільнодумна школярка писала твір на тему майбутньої професії, вказала, що хоче бути вчителем, при цьо­му наголосила: свого ідеалу вона ще не зустріла. Вже пізні­ше, коли сама стала вчити дітей, зрозу­міла, що ті наставники були ета­лоном педагогічної майстер­нос­ті. Їхні методи викладання перей­няла, коли після закінчення Лу­ць­кого педінституту ім. Лесі Укра­їн­ки (фізико-математичний факу­льтет, спеціальність «Мате­ма­тика») прийшла на своє перше місце роботи – в школу с. Машів Лю­бомльського району. Провчи­телювала там недовго, два тиж­ні, допоки директор Пульмівської школи Адам Дударчук особисто не забрав її в Пульмо.

– Вчителі місцевої школи через надмірне навантаження відмовилися проводити уроки. Після мого призначення години були розподілені відповідно до реальних можливостей педа­гогів, але полегшення відчу­лося зовсім незначне. У Пуль­мівській школі тоді освіту здо­бувало втри­чі більше, як зараз, учнів; нав­чання відбувалося в дві зміни. В одному з двох па­ралельних кла­сів, де я була ке­рівником, навчалося 38 учнів! – згадує про нелегкий час учитель.

У 1975 році Любов Адамівна одружилася з Адамом Дударчу­ком – так, директором школи, який з першого погляду вподо­бав молоденьку вчительку ма­тематики. На початку 90-х сім’я переїхала до Шацька, бо Адам Харитонович – один з ініціаторів створення Шацького району – був призначений на керівну по­саду районного органу влади. Відтоді з’явилася ще одна сто­рінка в професійній біографії Любові Дударчук – робота в Ша­цькій школі. Строга, вимог­лива, з високими критеріями оці­ню­вання і водночас добра, лю­дя­на, готова вислухати, підтри­ма­ти, пожертвувати особистим за­ради іншого – так характе­ри­зують тепер Любов Адамівну ко­леги, учні і їхні батьки.

– Я люблю предмет, який викладаю, люблю ді­тей. Розумію, як не­легко зараз сучасним учням, адже на вив­чення і засвоєння ними нового матеріалу від­во­диться дуже мало часу. Коли пояснюю те­­му, здається, ди­тина все розуміє, а от відтворити на підсум­ковій роботі не може – навички розв’язу­ван­ня не виробилися до автоматизму.

Радіє Любов Ада­мів­на, коли урок вда­ється, коли, скажімо, під час доведення те­ореми учні крок за кро­ком самі приходять до розв’язання. За роки ро­боти переконалася, що поділ учнів на тих, у кого є математичне мислення, і тих, у кого немає, без­підставний. З практики знає, що наполеглива праця і бажання вчитися в кожному може відкрити математика.

Першим випускникам Любові Дударчук уже по 50 років. Галина Галух і Зінаїда Пух обрали, за прикладом улюбленого вчителя, фах математика. Є серед учнів лікарі і бізнесмени, є відомі в Ша­цькому районі люди: Олександр Бебко, начальник управління фінансів Шацької РДА, Наталія Борсук, вчитель математики ЗОШ І-ІІІ ст. смт Шацьк. А свій останній випуск у Шацькій школі Любов Адамівна називає зірко­вим, бо в класі, де поглиблено вив­чалася математика, було 7 медалістів. Ни­ми вчитель особ­ливо пиша­єть­ся, називаючи своєю «лебединою піснею». А діти, що не можуть забути любові і тепла вчителя, щоразу, як приїжджають у Шацьк, телефонують їй: «Ваші лебеді летять!» і спішать поді­литися успіхами і першими до­рослими перемогами.

Теперішній етап життя Лю­бов Адамівна називає періодом спокою і стабільності, душев­ного миру. Донька Оксана, яка ще зі школи і вищого навча­ль­ного закладу радувала успіхами у вивченні іноземних мов, зараз ощасливлює маму і тата благо­получчям у своїй сім’ї, а най­бі­льше маленькими внучатами: 9-річною Юлею і 8-місячним Саш­ком. Всю повноту і непов­тор­ність життя ювілярка відчуває на ро­боті і в сім’ї. За це як людина гли­боко віруюча і духовно багата  щодня дякує Богу.

Мирослава ЦЮП’ЯХ.