Головна Життя Минулих вихідних у Шацьку на базі комплексу норових собак відбулися міжнародні змагання...

Минулих вихідних у Шацьку на базі комплексу норових собак відбулися міжнародні змагання «Такси Во­линь-2018» по лисиці

397

Минулих вихідних у Шацьку на базі комплексу норових собак відбулися міжнародні та все­українські змагання «Такси Во­линь-2018» по лисиці.

– Подібні змагання прово­дяться у Словаччині. А чим ми гірші? Цими роздумами я поді­лив­ся з великим фанатом і патріотом цієї породи київсь­ким заводчиком такс Володи­миром Зубрицьким, а він: «Да­вай проведемо у тебе в Шаць­ку!», – мовить головний органі­затор, голова обласних осеред­ків ВГО КСУ «Маршал» та Фе­дерації мисливського собаків­ництва Ігор Жмурко. – Володи­мир Тимофійович не тільки став їх головним експертом і консультантом, але й допоміг зібрати патріотів цієї породи зі всієї Європи.

Змагання стали своєрідною безстрільною мисливською альтернативою до відкриття сезону полювання на пернату дичину, який стартував того суботнього дня. Першого дня такси, а це була еліта Європи, «полювали» на підсадних лисиць і борсуків. Про них подбав господар змагань і засновник Міжнародного розплідника «Чорне узлісся» Ігор Жмурко.

Такси сміливо кидалися у нору і, як правило, у лічені секунди знаходили лиса. А далі починалася надзвичайно цікава мисливська вистава, щоправда, невидима для людського ока. Адже все відбувалося у закритому просторі рукотворної нори. Чулися тільки голоси такс, які входили у мисливський азарт і дзявкотіли, голосили, аяяйкали… Хтось хрипів, хтось дзвінко кликав на поміч господаря, хтось захлинався від почуттів і азарту. Бувалі мисливці на трибунах з таким же азартом і захватом усе це коментували, а головний рефері змагань, знаменитий собачий навчитель Анатолій Дементій та суддя КСУ Марина Плахотнюк з Гадяча Полтавської області дивилися на секундоміри і, нашорошивши вуха, прислухалися до борюкання, перебігу цієї боротьби. У європейських країнах відкритий контакт собак і звіра на змаганнях заборонений, але бувалі мисливці твердять, що без цього дуже проблемним стає розвиток породних якостей чотирилапих мис­ливців, тож при можливості їдуть потренувати собак в Україну.

Серед присутніх побачив вихованця Шацького лісного тех­нікуму, нині працівника науково-досвідного лісгоспу НАБіП Володимира Єрмолюка, який приїхав на батьківщину своєї Альма-матер з сином Сергієм. Привезли на змагання шестирічного Сармата та однорічного Найка. Володимир Єрмолюк проголошує життєву концепцію справжнього українського лісівника: у нього мають бути найкраща дружина, найкращий кінь і найкраща пасіка. Все це у нього є. Він вважається найкращим роєловом України, можливо, і пасічником, але завдяки вродженій скромності та толерантності не хоче оспорювати цей титул з екс-президентом України Віктором Ющенком. Що ж, цей лісівник з досвідом, схоже, невдовзі додасть і четверте правило: окрім трьох названих, у лісівника мають бути ще й найкращі мисливські собаки. До речі, забігаючи наперед, скажу, що його Сармат здобув на цих змаганнях трофей.

З Чехії приїхав Андрій Зденек та Мілан Шуха, з Словаччини – Тоно Папцун та Алоїз Кабашта. Італію репрезентували Пауло Капріолло, Констинтино Мартінеллі та Андеано Макайоне. Щоб взяти участь у цих змаганнях, проїхали дві тисячі кілометрів. Москву представляли вихідці з Чернігова Юрій Марченко з сином Владиславом. Вони ж привезли таксу Єнісея (власниця москвичка Марія Гранова), яка й виборола головний трофей серед такс по підсадній лисиці.

З українських мисливців дуже цікавим співрозмовником вия­вився Олександр Назаренко. Він голова ГО товариства мисливців і рибалок «Притисненське», власник Міжнародного розплідника «Ягд Лемберг Хулігани», живе на Закарпатті, постійно бере участь у змаганнях за кордоном. Його такса Орас – неодноразовий переможець цих собачих перегонів. Звісно, говорили ми про племінне розведення собак в Україні і за кордоном, мисливські можливості і традиції різних країн. Цього дня, до речі, Шацьк провідав засновник Всеукраїнського мисливського фестивалю на Закарпатті, директор Виноградівського лісгоспу Василь Агій. Разом з дружиною та дітьми вони відпочивали на Світязі, тож вирішили відвідати і міжнародні змагання. Звісно, ми не оминули нагоди, щоб не розпитати про організаційні особливості проведення Виноградівського мисливського фестивалю, поки що єдиного такого в Україні, водно­час поціка­вили­ся, чи можливе, на його дум­ку, проведення Ша­ць­кого мисливського фес­тивалю. І він вис­ловив думку, що для цього є всі передумови, пот­ріб­на тільки воля заці­кавлених осіб, вла­дної верхівки, мислив­сь­кої спільноти і функ­ціо­не­рів від культури, адже в основі навіть мис­лив­ського фести­валю лежить культура з її да­в­німи традиціями, зви­чаями, фоль­клором, ремеслами.

Донеччину пред­ста­в­ляла Вікторія Порфі­ленко – єдина жінка-мисливець на цім мисливськім форумі. Вона мешкає у місті Покровську. Це за 30 кілометрів від фронтової лінії. Тож, звісно, ми говорили про життя і побут як жителів Донеччини, так і захисників України. Але було цікаво дізнатися і про мисливство у цих непростих умовах. Вікторія привезла на змагання парочку такс – Беса і Беллу.

Першого дня змагань було здійснено близько 80 пусків. Не­зважаючи на те, що такси дуже довго обгавкують лисиць, вдалося провести ще й змагання по підсадному борсуку. Щоправда, сміливців виставити собак на ці перегони виявилося не так і багато, адже борсук серед мисливців має славу малого ведмедя – дуже небезпечного для такої лагідної породи як такса. Але найсміливіші такси полюють і на борсуків.

А другого дня у рамках змагань «Такси Волинь-2018» відбулися ще й змагання мисливських тер’єрів. У них взяло участь 16 собак. Тер’єри «полювали» кардинально по-іншому, блискавично без жодного звуку знаходили лисиць і так же блискавично справлялися зі своїм мисливським завданням. Рекорд – 15 секунд! А за підсумками двох турнірів абсолютним переможцем став Тесі Романа Пелеха: вийшов добрячий оберемок кубків різної значимості, ще й пака дипломів та картина на мисливську тематику.

Глядачі достойно оцінили мисливську хоробрість цих «без­башенних» полювальників. Заговорили про їх долю. Чимало з них гине у нерівних двобоях з великим звіром. Так загинув у Білорусі від кабана легенда «Чорного узлісся», знаний в Україні та за кор­доном – Бонд. Іншого гладіатора – Духа – така ж доля спіткала у По­льщі. Данна-Емма достойно закінчила свій шлях у Росії. Декотрі вихованці української школи ягдтер’єрів дісталися уже Китаю. Що на них там чекає, ніхто не може передбачити. У кожній країні полювання має свої особливості і вимагає ще й «національних» знань. Та світ вже оцінив бійцівські якості цих чотирилапих мисливців.

До речі, як розповів Роман Пелех, у багатьох європейських країнах, зокрема, Німеччині, собаки мають пройти навчання у собачих школах. Воно триває півроку, а потім – випускні екзамени з 9 дис­циплін: ходіння на повідку між деревами (слухняність), ходіння біля ноги (без повідка), робота по кров’яному сліду протяжністю 70 м, прокладеному 24 години тому, волок кролика на 200 м, волок качки на 150 м, витягування тушки лиса з нори, пошук загубленої дичини, відношення до пострілу (протягом 6 хвилин лунає два постріли, собака лежить, не реагує), подача качки з води тощо.

Міжнародні змагання проводив Волинський обласний осередок ВГО КСУ «Маршал». До його проведення долучилися і працівники Шацького лісового коледжу ім. В.Сулька Софія Юрчук (секретар змагань), студенти 4 курсу Неля Бродоса, Оксана Невелич, Уляна Бобко, викладачі Ігор Прасюк, Андрій Рибчинський, працівники коледжу Віра Регещук, Світлана Стаднік, Світлана Федонюк, Анатолій Дутік та Анатолій Головенко.

До слова, цього ж недільного дня довелося завітати на зна­мениту Ладанку – стави приватного риболовецького господарства. Це чи не єдине в Шацькому районі місце, де дозволено проводити полювання. Один із його власників Петро Крат повідомив, що на відкриття полювання на пернату дичину сюди завітало близько сотні мисливців з усієї області, та качки майже не було.

Що ж, мисливський сезон можна відкривати по-різному.

Сергій ЦЮРИЦЬ

Фото автора