Головна Життя Посвята рідному Пулемцю

Посвята рідному Пулемцю

1561

Наприкінці минулого року на шпальтах нашої газети ми пуб­лікували історико-краєзнавчий нарис жителів села Пулемець Ольги Михайлівни та Володимира Антоновича Матвіюків «Пулеміч. По­лемець. Пулемець. Як це було». Про цей матеріал схвально від­гук­нулися чимало читачів нашої газети, адже в ньому ґрунтовно було дос­ліджено історію села від найдавніших часів до сучасності. А тепер читачам пропонуємо вірш про село Пулемець, авторами якого є також подружжя Матвіюків.

Пройдуся Плесом, Дубським  помилуюсь

до сходу сонця я по ранішній росі.

Тут залишки поселення лишились

часів славетної і давньої Русі.

 

А далі – Вербини з вербами над водою,

де хвилі між човнами плюскотять.

Зі сходом сонця Панське оживає,

Солдатські огороди зеленять.

 

А потім Ступища, Казьонне й Суховерха,

за ними – Вируб, Малошевська і Ріка.

Тут річечка маленька протікає

і липи Мілошевського шумлять.

 

Бельгійців сад і Лонки, й Лошакову

ходою тихою, спокійною пройду.

На Яблунці я ягід назбираю,

а на Підгір’ї десь гриба знайду.

 

Пройду Раськове, Зимник і Хмільник.

Вапнярню, де вапно копали,

а потім везли його в Брест

і там фортецю будували.

 

І ліс туди возили теж

із Орховського лісу і Великого.

А у Млинецькому – і гребля й млин,

зерно мололи з жнив і до  Великодня.

 

А он Подулниця, Переліси й  Переміси,

Демидова, Зараново й Кути,

і Кописть, Красна і Штани,

а ще Діброва й Павлові гайки.

 

В Сумовської посадці   зупинюся,

Садила пані «джева», а вже ліс шумить

Вклонюся жертвам невинно убієнним,

яких багато у могилах тут лежить.

 

А хто вони були, ці люди?

Ніхто не скаже – свідків вже нема.

Лиш в шумі вітру у верхів’ях  сосен –

і плач, і крики, і мольба.

 

Так, обійшовши всю округу,

і Волоки, Ольострове й Граничний рів,

на берег озера чудового я вийду,

що зваблює простором голубим.

 

Так, Пулемецьке озеро відомевсім вуграми,

що водяться в нім вже багато літ,

а у минулому – гіганськими сомами,

бувало, розміром у людський ріст.

 

Село моє, для мене ти єдине

з прекрасним озером, лісами і людьми,

із співом солов’їним, з журавлями,

з дитячим сміхом ти живи завжди!