Головна Життя У переддень славного 60-річчя

У переддень славного 60-річчя

958

Серед мальовничої поліської природи виростав майбутній любитель лісу Микола Іванович Корусь. Народився в простій се­лян­ській сім’ї Івана Федо­ровича і Олени Філімонівни в селі Пос­тупелі Ратнівського району 28 січня 1953 року. З раннього ди­тинс­тва в його пам’яті збе­рег­лися пізнавальні мандрівки до лісу, захоплюючі ігри з ровес­ни­ками в їхній ду­бині, що розки­ну­лася за ба­тьківською хатою. Цікаво те, що ця дубина насті­льки відома в селі, що Мико­ли­ного батька так і прозвали Ду­бу­ком. А діти його – сини та доч­ка – звикли зма­лечку засинати і прокида­тися під шелест листя мо­гутніх де­рев-красенів на їх­ньому хуторі.

У 1968 році після закінчення місцевої восьмирічної школи перед Миколою постало пи­тан­ня, куди йти навчатися далі. Він вирішує вступати до Шацького лісного технікуму. І не помиляє­ться. Колектив мудрих викла­да­чів-наставників під керівницт­вом суворого, але справедли­во­го директора заслуженого пра­­цівника лісового госпо­дарст­ва Валентина Сулька давав не ті­ль­ки міцні знання, але й вихо­ву­вав, утверджував у прави­ль­ному виборі професії.

Після закінчення технікуму в 1972 році технік-лісовод Микола Іванович був направлений на роботу в Далекосхідне лісов­по­­ря­д­­кувальне підприємство «Ліс­­п­роект», що знаходилося в місті Хабаровську (Росія). Там на посаді помічника таксатора він пропрацював до призову в лави Радянської Армії. Служба проходила також на Далекому Сході в місті Імані (зараз – Даль­нє­рєченськ), неподалік кордону із Китаєм. У 1974-му році, після де­мобілізації, змужнілий, спов­нений враженнями і бажанням працювати за обраною про­фе­сією юнак повертається додо­му. І сталось так, що саме у Сві­тязькому лісництві Шацького ліс­госпу, де він колись проходив виробничу практику ще сту­ден­том, була вільна посада техніка-лісовода. Туди й прийняли Ми­колу Івановича 22-го червня 1974-го року, а через десять ро­ків уже почав працювати майст­ром лісу цього ж лісництва, яке увійшло до складу Шацького на­ціонального природного парку.

Промайнуло багато років, життя наповнювалося різнома­ніт­ними подіями. В особистому – одруження, народження синів Володимира і Миколи, яких ви­ростив та виховав із дружиною Оленою Миколаївною, вчите­лем Світязької школи. Радує те, що діти пішли стежкою батька – обрали професію лісівника. У професійному житті Миколи Івановича ні­коли не ви­ни­кало жод­ного сумніву в тому, що зай­ма­ється не своєю сп­ра­вою. Запо­ру­кою цього ста­ла велика лю­бов до лі­су, до кожно­го де­ревця, по­садженого влас­норуч. Він вдячний тим колегам, в яких пе­рей­мав досвід роботи, з ким пра­цю­вав і працює впродовж май­­же чоти­рьох деся­ти­літь. Бо всі вони разом віддані одній бла­городній справі – збе­реження та примноження уні­кальної приро­ди рідної Волині.

За свою чесність, принци­по­вість, порядність, високий про­фе­сіоналізм, уміння працювати з людьми, готовність завжди по­ділитися досвідом із молод­ши­ми колегами Микола Корусь зас­лу­жив повагу в односельчан і колег по роботі.

За роки своєї трудової дія­льності він одержував різні відзнаки. Почесна грамота від дирекції та профспілки Шаць­кого навчально-дослідного ліс­госпу і Волинського обласного управ­ління лісового господарст­ва, кілька Почесних грамот від дирекції ШНПП, грамота Мі­ніс­терства лісового господарства за досягнуті успіхи в розвитку лі­со­вого господарства, Почесна Грамота Шацької райдержад­міністрації з нагоди 14-ої річниці Дня Незалежності України, Подяка Шацької районної ради, яка була вручена йому за ба­гаторічну працю в галузі лісо­во­го господарства району та з нагоди професійного свята.

Портрет Миколи Івановича вивішувався на дошці Пошани Шацького лісгоспу, Любомльсь­ко­го району та Волинського об­лас­ного управління лісового гос­подарства. Він нагород­же­ний Почесними значками за 10, 20 і 30 років бездоганної служби в державній лісовій охороні України. В 2004-му році за осо­бис­тий внесок в охорону, відт­во­рення та збереження приро­доо­хоронних комплексів Шаць­кого поозер’я, високий профе­сіо­­налізм та з нагоди 20-річчя ст­ворення ШНПП йому було вру­чено іменний годинник Го­лови Державного комітету лі­со­вого господарства України. А в 2011-му році за особистий вне­сок в охорону, збереження і відт­во­рення лісових багатств та з на­годи Дня працівника лісу він був удостоєний високої відзнаки Державного агентства лісових ресурсів України – «Відмінник лі­сового господарства України». Микола Іванович неодноразово обирався головою цехового ко­мі­тету ШНПП, був депутатом Сві­тязької сільської ради.

Відданість улюбленій справі, заслужене визнання, повага від людей – це свідчення того, що своє 60-річчя Микола Іванович Корусь зустрічає з честю. Про та­ких людей найкраще написав у своїй поезії Максим Рильсь­кий:

Той, хто любить паростки кле­нові,

Хто діброви молоді рос­ти­ть,

Той достоїн людської лю­бові,

Бо живе й працює для сто­літь.

Олеся Куліш, с. Світязь.