Головна Життя Повернулись у незабутні роки юності

Повернулись у незабутні роки юності

478
0

Життя, як птах, летить чимдуж вперед,

Його нам не спинить, назад не повернути,

Але ту стежку, що до школи нас вела,

Нам у житті ніколи не забути.

Надворі вечір сердито завиває холодним про­низливим північно-західним вітром і кидає в облич­чя поодиноких перехожих то колючий сні­г, то великі краплі дощу. Куди пос­пі­ша­ють ті, хто, покинувши теплу оселю, кинувся в обій­ми не­годи?… До школи –і до рідної, най­кращої, найдорожчої…

Щороку вона гостинно відчиняє двері, зап­рошуючи випускників у рідні стіни на вечір-зустріч.

Пролунав шкільний дзвінок і затремтів спо­гадом у серцях присутніх.

«Давайте повернемось у ті незабутні роки юнос­ті…», – звер­нулись до гостей в актовій залі шко­ли ведучі-одинадцятикласники Оксана Озімок та Дмитро Цвид. Саме вони впродовж зустрічі щиро і невимушено сплітали в одне велике дійство спогади, побажання, зізнання колишніх випускників і художні номери, які підготували учні школи.

Спочатку всі оплесками привітали учнів 50-х, 60-х, 70-х, 80-х, 90-х, 2000-2005-х, 2006-2012-х років Світязької школи. І як приємно було ба­чити, що після кожного названого десятиліття по черзі піднімались спочатку сивочолі, а згодом зовсім юні випускники. Усіх їх зібрала в цій залі любов і повага до тих, хто, не шкодуючи своїх сил і здо­ров’я, з року в рік ростить у стінах школи майбутнє нашої держави.

Ось уже 22 роки поспіль Олена Корусь (ке­рівник шкільного краєзнавчого музею) у шкіль­ному журналі відмічає усіх присутніх на святі. Це з її слів гості і учні ознайомились з історичною довідкою школи, підготовленою під її керів­ниц­твом випускницею 2004 року Ярославою Ту­рич, аналізом відвідування щорічних зустрічей. На закінчення виступу вона звернулась з про­ханням  вшанувати хвилиною мовчання пам’ять тих учи­телів і випускників школи, які відійшли у вічність.

А яке свято без пісні, танців і жартів? Всього цього було доволі: приємно порадували усіх інсце­нізованою піснею семикласники разом із своїм музичним керівником, з усмішкою на устах слу­хали шкільні частівки у виконанні де­в’яти­клас­ниць, гуморесками зігрівали душу третьокласник Владислав Зубчик і шес­тик­лас­ники Максим Кополовець та Мар’ян Вергелес, цікаву сатиричну сценку «Отелло та Дездемона» розіграли семи­класники Ірина Мартинюк та Юрій Герасимук, затамувавши подих, насо­лоджу­ва­лись піснями у виконанні Оксани Озімок, Миколи Регещука та їх дуету, нікого не залишили бай­дужими танець «Кадриль» та вокально-хо­реогра­фічна компо­зиція «Шацькі озера», виконані учня­ми 7-го, 8-го, 1-го і 3-го класів (керівник Георгій Вознюк).

З привітанням до присутніх звернувся най­старший серед гостей – випускник 1956 року Євген Цвид, який побажав усім міцного здоров’я і дожити, як мінімум, до ста літ.

З 1968 року 1997 випускникам дала путівку в життя наша школа. Проте, як сказав Микола Пирогов, усяка школа славна не кількістю учнів, а їхньою славою. Є й серед наших випускників прекрасні спеціалісти, організатори, керівники, а головне, просто хороші люди. 

Олена ФЕДУН.