Головна Історія Шацький район: 20 років на карті України

Шацький район: 20 років на карті України

2798

3 лютого минає 20 років з дня відновлення Шацького району. Цей день в новітній історії  став визначальним для наших жителів — саме тоді Верховна Рада України своїм рішенням ухвалила створення ще однієї адміністративно-територіальної одиниці на карті України — Шацького ра­йону. А якщо точніше — то його відновлення, бо ж заснований він був ще до Великої Вітчизняної війни — у 1940 році. Утім, після 23 років існування Шацьк разом із селами, які входили до складу цього району, керівники країни вирішили приєднати до складу Любомльського району. Утім, у 1963 році, коли проводилася ця адміністративно-територіальна реформа, з карти області зникло ще чимало ра­йонів. Та все ж знайшлися ентузіасти та патріоти рідного краю, які зуміли підняти питання відновлення Шацького району спочатку до обласного рівня, а потім і до державного. Це — Адам Дударчук, Володимир Гінайло, Віктор Криса, Віктор Карпук, Анатолій Жданов, Микола Шевчук, голови селищної та навколишніх сіль­ських рад, керівники підпри­ємств та організацій селища, голови колгоспів. Не останню роль в цьому віді­грали тодішній заступник голови Волинської обласної ради, нині покій­ний Григорій Гаврилюк, котрий з самого початку під­­тримав цю ідею та усіляко допомагав у її вті­ленні; тодішній Представник Президента України у Волинській обла­сті Володимир Бла­женчук, а також голова Волинської обласної ради Борис Клімчук. Звичайно, було багато скептиків, які не вірили у реальність здійснення цього задуму.

Ідея відновлення Шацького району виникла на початку        90-х років минулого століття. Саме життя диктувало цю вимогу. Віддаленість окремих сіл шацької зони (Грабове, Ростань, Пулемець, Пульмо, Хрипськ) від Любомля призводило до того, що дуже часто багатьом працівникам господарського комплексу нашої сто­­­рони, та й просто жителям сіл доводилося долати значну відстань до тодіш­ньо­го районного цент­ру, що, в свою чергу, породжувало певні незручності та ускладнення. Мабуть, люди зрозуміють це, адже поїхати за якоюсь довідкою за десятки кілометрів було важко як морально, так і фізично. Окрім того, в той час економіка Шацька за статистикою давала 40% надходжень до бюджету Любомльського району (фабрика «Чайка», сільгосптехніка та ін­ші). Непогано працював і аграрний сектор шацької зони, де вироблялося понад третину сіль­ськогосподарської продукції всього району. В той же час від­чувалися певні обмеження у розподілі бюджетних асигнувань. Приміром, Любомлю діставалось із бюджетного кошика в декілька разів більше, ніж Шацьку, бо фінансування здійснювалося за залишковим принципом. Від­повідно слабо велось і будівництво об'єктів у нашій зоні. За ті ро­ки було побудовано лише пошту та дитсадок у Шацьку. І все. Це також відіграло не останню роль у піднятті питання про самостій­не існування Шацького району.

Ще однією причиною, заради чого активні діячі району підняли питання відокремлення Ша­цької території від Любомль­ської, стало збереження екології, рекреаційних ресурсів озерного краю. Потрохи район з аграрного потрібно було перетворити у рекреаційний, розвинувши до відповідного рівня інфраструктуру, разом з тим зберегти первозданну його природу.

Чимало перепон довелося подолати і через небажання владних структур Любомльського району віддавати ласий шматок землі зі свого адміністративно-територіального устрою. Неабияких зусиль потрібно було до­класти, переконуючи перших керівників країни, депутатів Верховної Ради у важливості рі­шення відновлення району. Тим більше, що на той час планувалося проводити укрупнення районів, а не їх виокремлення.

Уже після прийняття рішення про створення району дуже болючим стало питання розмежування територій двох районів — Шацького і Любомльського. Мало хто знає, особливо з молодого покоління, що такі села, як Згорани, Забужжя, Нудижи, Столенські Смоляри мали б бути у складі Шацького району, а, наприклад, село Самійличі — у складі Любомльського. Хоча потрібно відзначити, що до вирі­шення цієї проблеми підійшли з демократичним підходом. В селах, які фігурували у розмежуванні, були проведені так звані міні-референдуми, правда, не­офіційні, де люди самі вирішували, в якому районі їм жити. Після 3 лютого почалася органі­заторська робота. Першим керівником району став Володимир Степанович Найда, який пе­ред цим працював першим заступником голови Любомль­ської райдержадміністрації.

Протягом 20 років відбувалося формування органів влади, утворення нових організацій, підприємств, установ. Виросло нове покоління жителів району, відбулось багато позитивних змін, що підтверджують правильність рішення про утворення району. І от тепер, зазирнувши у день вчорашній, порівнявши минуле з днем сьогод­нішнім, усі відзначають чимало позитивних зрушень у розвитку району. З нагоди славної події про відновлення району, його розвиток згадують безпосередні учасники процесу, а також керівники району.