Головна Історія Створенню Шацького району передувала клопітка організаційна робота

Створенню Шацького району передувала клопітка організаційна робота

567

Ювілейну дату – 25 років створення Шацького району – шачани відсвяткували 3 лютого 2018 року. Варто зазначити, що вперше Шацький район був створений у 1940 році, згодом, у 1963-му, його приєднали до Любомльського, а в 1993-му знову було відновлено як окрему адміністративну одиницю. Сьогодні я пропоную читачам розмову з Віктором Карпуком, людиною, яка була ідейним натхненником цього процесу. У 1993 році Віктор Карпук був головою колгоспу «Україна» та депутатом Любомльської районної ради, тож добре знав тодішню ситуацію.

– Коли був Любомльський район, то місцевість так і поділялася на Любомльську і Шацьку зону. На той час основою економіки району були колгоспи. Вважалося, що землі Любомльського району багатші, тож фінансування нашої зони велося по залишковому принципу. Що, звісно, нас не влаштовувало. Останньою краплею стало виготовлення керівництвом району проектної документації на газифікацію лише любомльської частини району. На той час газ був дешевим і всі хотіли його мати, – говорить Віктор Карпук.

Мій співрозмовник ділиться й іншими спогадами про те, як тоді більшу увагу звертали на Любомльщину. Отримання нової техніки для колгоспів, болюче до того часу питання каналізування, споруджування кооперативом «Прогрес» нових будівель – це все та багато іншого було переважно на території Любомльського району.
– Вперше про цю проблему заговорили голови колгоспів, – продовжує розповідь Віктор Наумович. – Пам’ятаю, зібралися всі у мене в кабінеті. Обговорювали ситуацію і прийшли до висновку, що потрібно проводити референдум та відокремлюватися від Любомльського району. Вирішили знову зібратися, але уже з головами сільських рад.

На той час прийняти таке рішення було непросто, а все тому, що потрібно було вносити зміни в кордони районів на рівні Верховної Ради України. Але голови колгоспів фактично відображали думку більшості людей на своїй території. Керівники підприємств добре розуміли цю ситуацію.
– Зустрівшись разом вдруге, уже з головами сільських рад, прийняли рішення збирати підписи громадян за створення окремого Шацького району. Саме цим і зайнялися найперше. Зібравши підписи, звернулись до Адама Дударчука, який був на той час депутатом обласної ради.

Заручившись підтримкою нині вже покійного Григорія Гаврилюка, помічника голови обласної ради, звернулися у Київ. Керуючий справами Верховної Ради був Валентин Зайчук, він приїздив до Шацького району, ми спілкувалися, переконували у необхідності таких змін. Зрештою, за підтримки депутатів Верховної Ради від Волинської області питання вдалося вирішити. І Постановою Верховної Ради України №2981-ХІІ від 3 лютого 1993 року було створено таку окрему територіальну одиницю, як Шацький район, – завершує розмову Віктор Карпук.

Саме завдяки ініціативі та небайдужій життєвій позиції таких людей розвивається наша країна. З них варто брати приклад і тепер, коли знову проходимо адміністративну реформу. Своє майбутнє потрібно створювати самим, тоді воно буде таке, як хочемо його бачити ми.

До 90% населення озерного краю підтримали ідею створення Шацького району. На продовження теми святкування 25-річчя створення Шацького району розмовляю з людиною, яка брала безпосередню участь у відновленні його роботи.

З 1990 по 1994 рік депутатами Волинської обласної ради від нашого округу були нині покійний Анатолій Жданов, Микола Шевчук та Адам Дударчук. Саме з допомогою Адама Харитоновича вирішувалося багато питань з підготовки необхідної документації для відновлення району. Ось як він згадує про це:
– Коли було прийнято рішення про організацію робіт по відокремленню території Шацької зони від Любомльського району, потрібно було провести опитування людей. Його провели, і результати цього референдуму показали, що 80-90% населення підтримували цю ідею. Зібрані того часу підписи потрібно було систематизувати, оформити потрібну супровідну документацію та аналітичні матеріали по економіці і направити до Верховної Ради у Київ.

Варто зазначити, що у Верховній Раді питання відновлення району було прийнято не відразу. Лише коли на території Запорізької області було створено ще менший район (5 сільських рад), водночас було підтримано рішення і про створення Шацького району.
– Зараз уже мало хто пам’ятає, що саме завдяки Григорію Денисовичу Гаврилюку питання вдалося підняти і вирішити на рівні Верховної Ради. Великою мірою його особистий вклад щодо роз’яснення ситуації у Кабінеті Міністрів, Верховній Раді та Адміністрації Президента сприяв позитивному вирішенню питання. Весь процес підготовки питання зайняв десь приблизно рік часу.

Складається таке враження, що Адам Харитонович згадує події – У тих приміщеннях, де з 1940 року були районні установи, в 1963 році створили Шацький лісний технікум, отож було проблемним розміщення адміністративних установ району. Наприклад, коли створили районний центр зайнятості, приміщення для нього не було. На території теперішньої добудованої школи був старенький будиночок, де до 1963 року розміщувались бібліотека і редакція районної газети. Довелося домовлятися з директором школи, аби в одному крилі цього приміщення виділили місце і для районного центру зайнятості.

Хочу нагадати, що період становлення району припав на дуже важкий час для економіки країни. Старші люди пам’ятають, як важко було у період тотальної затримки заробітних плат і пенсій.
– Доводилось зустрічатися з вчителями, які страйкували. Пояснювали їм, що така ситуація не лише у нас, а й у тому ж таки Любомльському та інших районах Волині та України. Працівникам райдержадміністрації теж замість грошей привозили холодильники та пральні машини. Така була ситуація. Утім пережили й це. У кінці 90-х минулого століття економіка району почала зростати. Тоді почали звертати більшу увагу на бази відпочинку, аби вони більше займалися розвитком інфраструктури навколо себе. Так наметові містечка в ур. Гряда та у с. Світязь створювались уже в Шацькому районі. Пізніше, за час губернаторства в області Бориса Клімчука, Шацький район значно зміцнив свої позиції. Хоча багато проблем існує ще й зараз. Хочеться, аби теперішня влада добре розуміла, що потрібно не боятися брати на себе відповідальність і приймати серйозні та виважені рішення. Тоді й результати будуть.

Житель Любомльщини, який став справжнім шачанином
Своїми спогадами з нагоди ювілею району ділиться і Володимир Феодосійович Аврамук, який раніше працював у Любомльському райвиконкомі інструктором організаційного відділу. Коли утворився Шацький район, по переводу з 24 березня 1993 року почав працювати на посаді секретаря адміністрації представника Президента України у Шацькому районі.
– Коли працював інструктором Любомльського райвиконкому, по розподілу обов’язків, я мав як мінімум два рази в тиждень бути на території сільських рад теперішнього Шацького району. Щопонеділка мене запитували, що там робиться, а що ні. Тому бував тут часто, район знав добре, – розповідає Володимир Феодосійович, який був не лише свідком, а й безпосереднім учасником поділу території районів. Зараз він про це згадує з усмішкою, та каже, що тоді все було не так просто. – Як тільки все почалось, було багато невизначеності з поділом. На той час основні економічні рішення приймала планова комісія райвиконкому. Потрібно було робити економічні та соціальні довідки на кожну сільську раду окремо, бо повної визначеності не було довго, і не все щодо поділу районів вирішували на місцях. В Шацькій райдержадміністрації, коли туди прийшов, уже працювали Віктор Карпук, Галина Лукашук, Володимир та Марія Шафети, Віктор Дужич, Віталій Жуковський. Управління були майже сформовані. Розміщувались вони у конторі колишнього лісгоспу. Про все потрібно було думати тодішнім працівникам, починаючи від стільців та паперу, і закінчуючи прийомом людей на роботу. У мої обов’язки входила координація роботи апарату. Люди з готовністю вчилися і намагалися свою роботу виконувати успішно.

Пропрацювавши 8 років у Любомлі і майже 11 в Шацьку, зараз, оглядаючись назад, мій співрозмовник впевнений, що рішення про утворення окремого Шацького району було правильним, хоча й трохи запізнілим.
– Знаючи роботу, так би мовити, з середини, я розумію причини, за якими почали піднімати це питання тодішні керівники. Бо таки мало уваги приділялося розвитку території теперішнього нашого району. І мало враховувалась специфіка озерного краю.

Питань на початку було дуже багато, хотілося зробити найперше дороги, бо вони були у катастрофічному стані. Потребували ремонтів клуби, ФАПи, школи. Мабуть, якби не створили Шацького району, то школи у Підмановому, Пехах та Положеві так швидко не стали б дев’ятирічними. Добудовували житловий чотириповерховий будинок у Шацьку.
При створенні району велику увагу планували приділяти саме розвитку в рекреаційному напрямку. Багато питань актуальних і до цих пір. І вирішувати їх потрібно уже нашим наступникам, – підсумовує розмову Володимир Аврамук.

Після виходу на пенсію разом з дружиною залишився жити у Шацьку. Саме тут виросли їхні двоє дітей. Донька Аня з чоловіком Сергієм та сином Іллюшею і зараз живуть тут, будують власний будинок. А син Андрій зі своєю сім’єю повернувся на Любомльщину.

Отак колись розводило життя людей по світу. Як не дивно це зараз може прозвучати, але саме тоді, мабуть, люди жили по Шевченкових словах: чужого навчались і свого не цурались. Приїхавши на нові місця, працьовиті люди ставали «своїми», а багато наших земляків стали «своїми» десь за далекими горизонтами.

Матеріал підготувала Світлана ЛОНЧУК