Головна Історія Трагічні сторінки єврейської громади – в експозиції музею

Трагічні сторінки єврейської громади – в експозиції музею

2700

Майже місяць у Любомльсь­кому краєзнавчому музей діяла виставка-експозиція «Трагедія Голокосту на Любомльщині (70-річчя масового знищення єв­реїв)», організована старан­нями працівників музею на чолі з його директором Олександ­ром Остапюком. За його сло­вами, матеріали для експозиції зби­ралися протягом кількох ро­ків не тільки в Любомлі, а й нав­ко­лишніх селах, а також Шацьку, де в довоєнні роки про­живало чимало євреїв.

Любомльська єврейська об­щина відома ще з XIV ст., а вже у XVIII ст. вона стала найкраще організованою в усьому Холмсь­ко-Белзькому регіоні. За істо­рич­ними даними, у 1929 році на­се­лення Любомля становило 3848 осіб, з яких 94% було єв­реїв, 5% – поляків, і лише 1% – ук­раїнців. Як відзначив Олек­сандр Дмит­рович, виставка при­с­вячена не тільки найстарішій у Східній Єв­ропі єврейській об­щині, яка зна­хо­дилась у Лю­бомлі, а й людям, котрі, ризи­кую­чи власним життям, ряту­вали їх від знищення в роки Ве­ликої Вітчизняної війни. Ці події стали одними з найбільш тра­гіч­них і кривавих періодів в історії району.

Вагоме місце в експозиції зай­мають матеріали з історії ви­никнення, розвитку і тотального знищення єврей­сь­кої громади. Тут – і цікаві статті, дослідження міс­цевих краєз­навців, книги єв­реїв-емігрантів, вихідців з Лю­бом­льщини, доку­менти пе­ріоду початку війни, що стосую­ться євреїв. Свідком роз­витку 600-річ­ної общини, її сим­волом була найдавніша та най­більша в Україні духовна свя­тиня євреїв – Велика сина­гога, побудована ще у 1510 році. На жаль, ця уні­ка­­льна споруда так і не зберег­лася до наших днів – у 1947 році за наказом ра­дян­ської влади її було зруй­но­вано вибухом, а цеглу викорис­тано для будів­ництва дороги. Най­давніше фо­то Любомль­ської синагоги зроб­лене у 1886 році та зберігається в одному з архі­вів столиці, а в краєзнав­чому музеї виставлено його ко­пію, а також інші фото си­на­гоги як зов­ні, так і з зобра­жен­ням внут­ріш­нього інтер’єру. Є кілька за­га­ль­них фото майдану Ринок, пло­ща якого становила 150 на 150 метрів і який фун­кціонував ще з ХІІІ століття. «На ньому в рин­кові дні збиралося майже 500 возів, а торгові ряди будував ще пан Браницький в кінці XVIII ст. На жаль, тепер усього цього не­має, як і багато чого іншого», – говорить Олек­сандр Остапюк.

В експозиції є чимало фо­тог­рафій євреїв, мешканців Лю­бом­льщини у довоєнний період (зокрема, вчителів та учнів єв­рей­ської школи в 30-х роках ми­ну­лого століття), різноманітних документів, листів. Зберігся на­віть паспорт єврея, підписаний дідом боксерів братів Кличків – Родіоном Кличком, який у до­воє­нний період служив у Лю­бомлі начальником паспортного столу. Серед значної кількості документів вирізняється рапорт слідчого прокуратури про зну­щання, що проводилися над єв­реями в гетто. Загалом же за роки війни було знищено майже всю єврейську общину міста та його околиць, а це – понад 5 ти­сяч осіб. Врятуватися зі ство­ре­ного фашистами пекла вда­лося 51 людині. Колективне фо­то спа­сенних євреїв, які після війни зібралися на місці розст­рілу своїх земляків (біля цегель­ного за­воду у м. Любомль), та­кож вис­тавлено у музеї.

Широко показано на вис­тав­ці й побут єврейських родин та їх ремісничу діяльність. Цікавими є такі експонати, як срібний ри­­туа­­льний та мідний посуд, та­кож скляні пляшки та етикетки на продукцію Любомльської лі­ке­ро-горілчаної фабрики, що на­ле­жала братам-євреям у 1920-х роках. Експонуються чима­ло єв­рейсь­ких релігійних книг, се­ред яких особливу увагу при­вертає одна – у товстій затертій обкла­динці, на якій ледве можна про­читати назву – «Ти­хий Дон» Ми­хай­ла Шолохова. А в ній – єв­рей­ська Біблія. Біль­шість з книг, да­тованих почат­ком ХVІІІ ст., 1837 роком, 1902 роком, вда­ло­ся знайти 15 років тому на горищі одного з будинків.

Окреме місце на виставці від­ведено людям, котрі в роки вій­ни рятували єврейські родини від смерті, переховуючи їх у влас­них домівках, наражаючи на не­безпеку себе і членів своєї ро­дини. Одним вдавалося це зро­бити, інших – видавали су­сі­ди, односельчани, тож страче­ними були не тільки євреї, а й україн­ці, що їх переховували. За такі под­виги у післявоєнні роки вони бу­ли удостоєні від єврей­ської гро­мади Ізраїлю почесних звань – «Праведник України» та «Пра­ведник Світу». Ще однією те­мою експозиції, яка була забо­ро­нена в радянські часи, – є діяльність євреїв у лавах УПА.

Більшість з тих євреїв, яким вда­лося вижити в роки війни, еміг­рували до США, Аргентини, Із­раїлю, створивши уже на місцях Любомльсько-єврейські об­щини. Завдяки уродженцю Любомля, емігранту та бізнес­мену Арону Зігельману про тра­гедію любомльських євреїв вз­нав увесь світ, адже він за влас­ні кошти зумів зібрати достатньо ма­те­ріалу для виставки, яка від­к­рилася у Капітолії (США). Зага­льна площа виставки – 2 тис. м2, для порівняння – площа Лю­бом­льського краєзнавчого му­зею – 200 м2. Ця ж експозиція була по­казана в кожному штаті США.

Представлені на виставці і ма­теріали про масові розстріли євреїв в Шацьку, де також було розташоване гетто. На місцях жорстоких злочинів вста­нов­лено пам’ятники, один з яких – бетонний з мармуровою стелою – у м. Любомль встановлено у 1987 році, а два інших – в смт Шацьк та с. Пульмо.

«Про історію євреїв у Шацьку також можна було б зібрати бі­ль­ше інформації. Але те, що нам вдалося зробити на сьогод­нішній день, також немало. Зви­чайно, хотілося б цікавішою та ґрунтовнішою зробити вис­тав­ку, адже це – наша історія, яку за­бувати не можна», – заз­начив Олександр Остапюк.

Віта ШЕПЕЛЯ.