Головна Коротко Як шачани підкорювали Говерлу

Як шачани підкорювали Говерлу

1310

Літо – чудова пора для подорожей. Багато співвітчизників оби­рають для активного відпочинку Шацькі озера, а шачани натомість їдуть у Карпати. Директор Смоляро-Світязької ЗОШ І-ІІ ст. Микола Оні­щук нещодавно повернувся з захоплюючої гірської мандрівки, три­надцятий раз підкоривши найвищу точку України – Говерлу. Ми­колу можна назвати туристом-професіоналом, а от команду для подорожі він цього разу сформував з одних новачків. Вперше ви­рушили підкорювати найвищу точку Карпат лікар-стоматолог Ва­лерій Сергієвич, підприємець Євген Форманюк та пенсіонер Петро Сидорук із Шацька. До речі, Петрові Леонтійовичу 67 років. Після жахливої аварії він має ІІ групу інвалідності і ходить, опи­раю­чись на палку. Також компанію шачанам склали двоє жителів міста Луцьк і двоє – Любомльського району.

Керівник групи спершу вагався, чи брати в склад групи найстар­шого за віком туриста. Проте взяв на себе відповідальність і жод­ного разу про це не пошкодував. Петро Леонтійович за 5-денну мандрівку став душею компанії, прикладом мужності і неймовірної сили духу.

Микола Оніщук як досвідчений турист сам склав маршрут подо­рожі, вписавши до нього 5 найвищих точок Українських Карпат, які входять до Чорногірського хребта: вершини Гутин-Томнатик (2 016 м), Бребенескул (2 038 м), Ребра (2 001 м), Петрос (2 020 м), Го­верла (2 061 м). По дорозі група заїхала в місто Рогатин, що на Івано-Франківщині, і на мальов­ничий водоспад Гук. Розпочали маршрут у селищі Ворохта. По­года туристів порадувала – сонце щедро гріло, саме закінчився сезон дощів, а сніг на гірських вершинах ще не випав. Туристи відносно легко підкорювали вершину за вершиною. Петро Леонтійо­вич не те що не відставав від молодших колег, а ще й підганяв їх, підіймав дух команди жартами, підтримував морально.

Щодня о 9.00 годині туристи виходили на маршрут, о 15.00 – зу­пинялися на привал, готували вечерю і облаштовували нічліг. Страви готували на вогні – куховарили по черзі і чоловіки, і жінки. Миті, коли біля вогнища збиралася вся команда, були одними з найприємніших у поході: невимушена атмосфера, щирі розмови, ду­шевні пісні під гітару. От тільки не довелося скуштувати зібраних біля підніжжя гір грибів і ягід – на той час ще не розпочався сезон.

Під час сходження на гору Бребенескул всі потра­пили в сильну грозу – протягом півтори години йшов дощ із градом. Зі слів Миколи Оніщука, грози в горах дуже не­безпечні. Щоб вберегтися від плачевних нас­лідків громовиці, всі вимкнули телефони і спустилися з вершини вниз. Потім, правда, цілу ніч палили вогонь і сушили мокрий одяг і взуття.

Таких неприємних моментів було в поході мало, та й забу­валися вони відразу, як тільки туристи опинялися на верхівці гори. Які чудові краєвиди відкривалися перед їхніми очима! Всі вершини – як на долоні, залиті сонячним світлом, а на одній навіть лежав сніг. На горі Петрос шацькі туристи поз­найомилися з людиною незвичайної долі – 18-річним юнаком із Харкова, який народився без ноги. Хлопець обійшов усі Крим­ські гори, а зараз поста­вив собі за мету підкорити Кар­пати.

Незабутнім було купання в гірських озерах. Ох і ба­дьорила шачан льодяна водичка, температура якої 5 градусів! От тільки не наважилися на купіль в озері самогубців. Саме так міс­цеві називають мальовниче, проте з поганою славою, озеро Несамовите. За пере­казами, в його водах загубили своє життя багато лю­дей, тому біля водойми не можна го­лосно кричати чи кидати у воду каміння. Ті, хто не дотри­мається порад, можуть стати свідками страшної бурі – з не­­відомими для себе наслідками.

Як розповів Микола Оніщук, з походом у гори по­в’язано ба­гато прикмет. От, скажімо, шачанин у поході ніколи не голи­ться, п’є лише з однієї кружки. А ще на кожній вершині прий­нято загадувати бажання, пов’язувати стрічки чи лишати дер­жав­ний прапор з підписами. В останні роки традиційним для Миколи і його команди стало читання на Говерлі газети «Шацький край». Не упустили нагоди і цього разу! А ще всім своїм туристам керівник групи вручив на найвищій точці України символічні медалі – про її підкорення.

Всі як один загадали на Говерлі бажання повернутися в Карпати восени, адже непідкореним лишилася одна з шести гірських вер­шин висотою понад 2 тисячі метрів – Піп-Іван.

Мирослава ЦЮП’ЯХ.