Головна Коротко Роковини Вілицької трагедії: село, що повстало з попелу

Роковини Вілицької трагедії: село, що повстало з попелу

2612

22 червня двічі стало трагічним та пам’ятним днем для жителів села Вілиця. У 1941 році пішов відлік початку Великої Вітчизняної війни, коли німецькі війська несподівано перетнули рубіж, що проходив по річці Західний Буг, з прикордонним Шацьким районом. А вже рівно через рік віличан спіткала нова трагедія, що принесла горе та смерть у кожну родину. Увірвавшись на бро­нема­шинах до села з каральною експедицією, німецька зондеркоманда спалила 52 обійстя, а в них – 96 людей. А через тиждень ця ж команда поїхала палити село Кортеліси… 75 довгих років від­діляють нас від цієї трагедії. Але про неї не забувають та ще довго будуть берегти у пам’яті не лише жителі села, а й району.

Вшанувати пам’ять людей, які загинули у Вілиці в день літнього сон­цестояння 1942 року, на мітинг-реквієм прибули перший зас­тупник голови Шацької РДА Віктор Плейтух, керуюча справами Шацької районної ради Ольга Сахарук, Шацький селищний голова Сергій Віннічук, голова районної ради ветеранів Адам Дударчук, в.о. старости Прип’ятського старостинського округу Іван Гінчук.

«Ми повинні пам’ятати про невинних жертв війни, якими ста­ли жителі цього невеликого села. Пам’ятати та розповідати про це нашим дітям. Сьогодні ми живемо в умовах іншої війни – російсько-української, і там також наші хлопці виконують свій громадянський обов’язок зі зброєю в руках, захищаючи землю від ворога», – зазначив Сергій Віннічук та побажав мирного неба, процвітання та благополуччя жителям Вілиці.

Виступив на заході і Віктор Плейтух: «Ми не можемо жити минулим, маємо вірити у те, що село розвиватиметься, і робити для цього усе від нас залежне. Але ми не маємо права забути про найстрашніший день в історії села, яке перетворили в попіл та в якому загинули безневинні його жителі».

«Село Вілиця пережило нелегкі роки після трагедії 22 червня 1942 року. Але коли їдеш селом, то бачиш, що тут щороку з’яв­ляються нові будинки, по вулиці бігають діти. Значить, воно живе. Тож бажаю вам, аби жіночі голови ніколи не покривали чорні хустини, і таких трагедій більше не знала наша історія», – доповнила Ольга Сахарук.

До людей старшого покоління та вчителів із проханням берегти пам’ять про тих, хто загинув, звернувся Адам Дударчук. Прізвища та імена загиблих 22 червня викар­бу­вано на пам’ятному знакові біля сільського обеліску п’ять років тому. У свій час уточненням прізвищ віличан, які заги­нули 22 червня, та збором інформації про ті події займався житель села Кропивники Віктор Гриппа, допомагали йому в цьому Петро Цвид та Володимир Сухецький.

Про події, які відбувалися 75 років тому, розповів житель села Вілиця, депутат Шацької районної ради Петро Цвид. Поділилася спогадами про трагічні події того страшного, незабутнього дня свідок кривавих подій Положевець Ганна Семенівна, жителька смт Шацьк.

Окрім неї, в живих сьогодні залишаються ще двоє свідків, які проживають в селі Вілиця – Сіжук Марія Семенівна та Хотинець Ганна Петрівна. В їхній пам’яті й до сьогодні до найменших дрібниць зринають спогади 75-річної давнини…

На мітингу скорботні слова звучали з вуст учнів ЗОШ І-ІІІ ст. с. Прип’ять, котрі запалили в знак пам’яті лампадки. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять своїх загиблих земляків. Помолився за упокій убитих віличан отець Сергій Омелянюк, настоятель Свято-Дмитріївського храму села Прип’ять.

Пам’ятаймо про це. Не маємо права забути.

Віта ШЕПЕЛЯ.