Головна Культура В творчих планах “Золотої осені” – зарубіжні гастролі!

В творчих планах “Золотої осені” – зарубіжні гастролі!

11845

В час, коли інші в їхньому віці сидять у дворах на лавочках і нудьгують, учасниці ансамблю «Зо­лота осінь» клубу с. Ростань, вирвавшись із зачарованого ко­ла буденності, спішать на ре­пе­тицію. Жваві жіночки, найстар­шій з яких 84 роки, а наймо­лод­шій 56, встигають і в госпо­дар­стві попоратися, і сім’ям увагу приділити, і зібратися колекти­вом, щоб відпрацювати черговий виступ чи вивчити нову пісню. У великій співочій родині їм добре, бо коли на вуста лягають слова української народної пісні, враз забувається все лихе. Присут­ність аматорів на сільських чи районних культурних заходах зав­жди є бажаною, колоритні виступи зачаровують глядачів духом древніх пісень, які вико­нували ще мами і бабусі учас­ниць «Золотої осені».

Віра Лончук, керівник ансам­блю, не перестає дивуватися ентузіазму своїх співачок:

– 84-літня Єва Півнюк, що виростила дев’ятьох дітей, нині мешкає біля одного з них у Білорусі. Не повірите, але дос­татньо одного телефон­ного дзвінка, щоб вона приїхала в Ростань і влилася в колектив. Найближчим часом знову чека­ємо на неї і всі разом співа­ти­мемо на концерті до 8 Березня.

Виконує «Золота осінь» пе­реважно веселі пісні, смуток і горе, як говорять самі учасниці, залишають за порогом сільсь­ко­го клубу. На репетиції їх не треба заманювати, обіцяючи золоті гори, вони біжать на них, як на свято. А вже як дістануть зі скарбниці древностей столітню ростанську пісню, відродять її до життя, а згодом і затягнуть ду­шев­ними голосами, то звору­шу­ють глядачів до сліз.

– Раніше люди співали скрізь і завжди: коли йшли на роботу, коли працювали, коли відпо­чи­вали. А зараз де мають співа­ти: в робочому кабінеті чи на дорозі? Смішно таке чути! А той, хто колись виростав у пі­сен­ній аурі, і сам нині потребує її, як от мої дівчата. Не за ви­нагороду несемо своє мистец­тво людям, не ради власних амбіцій, а щоб зберегти твор­чу автентичність рідного се­ла, подарувати глядачам гар­ний настрій, почути їхні оплес­ки, – розповідає Віра Лукашівна.

Часто «Золотій осені» аком­панують на баяні Віктор Вирвич, на скрипці – Олександр Шевчук. І навіть барабанщику – Воло­димиру Курану – робота знахо­диться! З усіх сил підтримує уні­кальний колектив завідувачка сільського клубу Лариса Глуш­кова – саме зараз шиє для них сценічні костюми. Щоб виглядали краще за самих «Бурановских бабушек»! А керівник Віра Лончук малює далекоглядні творчі пла­ни, мріючи організувати для своїх співачок гастролі до «близького зарубіжжя» – Білорусі. Хай щас­тить їм!

Сьогодні ж, у світлий жіно­чий день – 8 Березня – Віру Лон­чук, Єву Півнюк, Олексан­дру Сукач, Анастасію Остапук, Віру Дакало, Марфу Півнюк, Ма­рію Яльницьку, Лідію Куран, Ніну Жук словами вірша вітає їхня землячка Таїсія Вовк:

Дай, Боже, всім нам, друзі,

До їх літ дожити

І так само справно й файно

Мистецтву служити.

А двох Вір і Саню, й Єву,

Настю, Ліду, Ніну –

Всіх, кого так добре знаємо,

Щиро зі святом весни вітаємо!

Мирослава ЦЮП’ЯХ.