Головна Медицина Медичні працівники завжди стоять на сторожі нашого здоров’я

Медичні працівники завжди стоять на сторожі нашого здоров’я

719

Люди цієї професії завжди стоять на сторожі нашого здоров’я: вони повсякчас готові рятувати, робити перев’язки, операції, рентгени, ін’єкції, приймати пологи та ставити діагнози. А ще – заспокоювати, виписувати лікарські рецепти, надавати першу медичну допомогу. Це – лікарі.

У неділю, 17 червня, в Україні вшановуватимуть медичних працівників, які в цей день відзначатимуть своє професійне свято. Одним з тих лікарів, котрі присвятили себе поважній місії – збереженню людського здоров’я – є лікар Шацької районної лікарні Роман Вензловський.
Родом Роман Богданович із села Довге, що недалеко біля Моршина Львівської області. В дитинстві, як розповідає, дуже часто хворів, тому постійно проводив дні і тижні у лікарнях: бронхіти, запалення, одна, друга, третя операції… І вже без медицини не мислив свого життя. Хотів у дорослому житті лікувати та допомагати людям.

Вступив до Львівського медичного університету на спеціальність «Лікувальна справа». Після університету – рік інтернатури у Луцькій та Львівській лікарнях. Після неї постав вибір: іти працювати хірургом в лікарню Овруча Житомирської області або в Шацьку – фтизіатром, яка тоді подала заявку. Свій вибір молодий лікар зупинив на Шацьку, і вже з 2002 року працює лікарем-фтизіатром, а за сумісництвом – ще й рентгенологом у місцевій лікарні. Першим вчителем молодого медика став досвідчений і поважний шацький лікар Горун Семен Іванович (нині покійний), котрий уже на практиці розповідав і навчав свого колегу усіх «премудростей» професії, адже теорія в університеті – це одне, а практика – зовсім інше.

– В Шацьку вперше побачив амбулаторну карточку хворого, було цікаво, як її заповнювати, як писати. Показали, навчили, – з усмішкою пригадує перші дні своєї роботи в Шацькій лікарні Роман Богданович.
З того часу минуло 16 років важкої та насиченої праці лікаря, протягом яких було чимало нічних викликів на роботу, переживань за здоров’я пацієнтів та щирої радості за їх одужання, тривожні ургентні чергування у період літнього сезону відпочинку, коли навіть присісти лікарю та медперсоналу, який чергує разом у зміні, ніколи.
Питаю у Романа Вензловського, чи траплялися кумедні випадки у медичній практиці. На це лікар каже: «Так, було багато чого. Наприклад, коли ще працювали у старій лікарні, на чергуванні привезли дівчинку, яка каталася на гойдалці та зламала руку (перелом променевої кістки). Зробили рентген, викликали хірурга, підготували усе для гіпсування. Лікар каже до дитини: «Давай руку». Дитина простягнула, загіпсували. Лікар запитав, чи болить. «Та ні, – каже, – не болить. Та болить», – і показує не загіпсовану. І мама сиділа збоку дивилася, але виявилось, що не ту руку загіпсували.

Але до усіх своїх пацієнтів лікар старається ставитись із розумінням та увагою, адже досі в своїй роботі керується материнською настановою. «Коли йшов вчитися на лікаря, мама дала мені одну пораду: «Старайся ставитись до своїх пацієнтів так, ніби за дверима кабінету сиджу я». Так і намагаюсь робити», – ділиться спогадами медик. В останні три роки Роман Вензловський займається ще й депутатською діяльністю, оскільки був обраний депутатом районної ради за списком партії «Наш край», а нині є головою однієї з профільних комісій районної ради.

– Хотілось, мабуть, щось трохи поміняти в Шацьку, в районі. Прийшов новий голова районної ради Сергій Карпук – молодий, ініціативний, старається щось зробити. З ним є хороша співпраця. По-іншому став сприймати зміни, які відбуваються в житті району, та глибше усе розуміти. Більшість питань доводиться вирішувати в галузі освіти, культури, медицини.

Найбільш актуальні питання сьогодення пов’язані з реформами. Усі їх я підтримую, адже за роки незалежності в Україні практично ніяких суттєвих реформ не впроваджувалося. Можливо, комусь вони не подобаються, бо лунає багато критики, в тому числі негативної. Але зміни потрібні однозначно. Наприклад, реформу медицини підтримую практично повністю. Так, є недоліки, але вони з часом будуть виправлятися.

Реформи потрібні і в освіті, які стосуються формування опорних шкіл, довозу учнів, доукомплектації класів, процесів навчання… Діти повинні вчитися в повноцінних класах, а не по 2-3 учні, ходити в нормальний спортзал, їдальню, забезпечуватися автобусами для доїзду. Все це вирішуємо. Зараз створюємо свою первинну ланку медицини, виділивши її з Любомльського району. Люди мають побачити зміни, – розповідає Роман Вензловський.

В останні роки, ділиться враженнями лікар, стало важче працювати, адже постійно змінюються правила гри: формується ТМО, госпітальні округи, проходять реформи, частина лікарні відділяється (швидка допомога). «Не знаєш, що чекати завтра», – говорить лікар, але не втрачає оптимізму та вірить у кращі часи для галузі. Наостанок лікар-депутат у переддень професійного свята зичить усім українським колегам міцного здоров’я, а ще – розуміння проблем лікарів та медиків загалом вищим керівництвом держави та гідного поціновування їхньої праці.

Віта ШЕПЕЛЯ