Головна Медицина Вони знають справжню ціну здоров’ю

Вони знають справжню ціну здоров’ю

2689

Про групу здоров’я, що  більше 5 років діє в Шацьку, ми уже згадували на сторінках нашої газети. Проте сьогодні, напередодні міжнародного свята 8 Березня, про жінок, що є активними учасниками оздоровчої групи, хочеться розповісти дещо більше. Тож коли завітала до Шацької дитячо-юнацької спортивної школи, де з самого ранку уже тривали заняття, та подивилася на жінок, що з усіх сил стараються виконати увесь комплекс вправ, подумала: у свої, порівняно ще молоді роки, навряд чи зможу позмагатися з ними у витривалості та гнучкості.

Ідейними натхненниками та організаторами групи здоров’я є Надія Стаднік разом зі своєю свахою Ганною Степанян-Купирою. У них же й цікавлюся, що ж спонукало зорганізувати жіноцтво селища в таку незвичну групу?

– Кілька років тому в Луцьку ми удвох відвідували двотижневі курси М.Норбекова: це такий набір методик і вправ альтернативної медицини (гімнастики та акупунктурного масажу), що мають на меті покращити здоров’я людини, підвищити життєвий тонус, імунітет, – розповідає Ганна Адамівна. – Нам дуже сподобалося на заняттях, після них відчули себе значно здоровішими, якось більше сили додалося. Їхали додому і думали про те, як би то й у нас було щось схоже, щоб на оздоровчі заняття могли б ходити й наші жінки. Бо ж у кожної свої болячки, хвороби, і треба десь шукати самим порятунок. В той час у дворі школи встановили тренажери, то ми, спитавши дозволу у директора навчального закладу, почали спочатку самі проводити перші заняття.

Згодом групу почали поповнювати подруги, сусідки, знайомі, котрі почули про заняття, а головне – про їхні результати. Та займалися на тренажерах лише до того часу, поки не випаде сніг. Та й тут жінки знайшли вихід: завдяки клопотанням тодішнього керівництва району спортзал для занять надав у Шацькому лісовому коледжі Ігор Жмурко. На той час група оздоровлення налічувала більше 30 учасників, які займалися з 16 до 18 години. Дехто, відчувши себе краще, кидали заняття, на зміну їм приходили інші жінки. Останні два роки оздоровча група займається у приміщенні Шацької ДЮСШ, де є можливість проводити заняття не лише на зручних татамі, а й підтягуватися на кільцях, турніках, влітку займатися на свіжому повітрі, після чого обов’язково купатися в озері.

Друга оздоровча група жінок продовжує займатися у вечірню пору у спортзалі Шацького лісового коледжу. Кілька відважних жінок (тільки так можу їх назвати) не полишають купання в озері і взимку, встигаючи пірнути в крижану воду до початку занять. Та декому не виходить ходити вранці у спортшколу, то вони продовжують займатися ввечері у спортзалі лісового коледжу.

– Знаєте, я до того часу, як прийшла у групу, не могла без палки у дворі ходити, настільки сильними були болі у спині, – ділиться наболілим Любов Терета, жителька Шацька. – Вирішила: треба щось робити, інакше скоро навіть ходити не зможу. Майже рік займалася фізкультурою вдома, а потім прийшла сюди, до дівчат. Вже три роки велосипедом їжджу на заняття в будь-яку погоду, все одно що на роботу. Наскільки мені стало легше після занять – вам не передати!

Її слова підтверджують й решта жінок, котрим заняття допомогли якщо не позбавитися від усіх хвороб, то хоча б покращити стан здоров’я, зменшити болі в суглобах, хребті.

– Часто нам знайомі дорікають, що надто любимо себе, якщо знаходимо час на такі забаганки, – говорить одна із жінок. – Та ніхто не знає, яка біда нас привела у спортзал, не з доброго дива ми ж сюди почали ходити. Тут, можна сказати, ми знайшли своє спасіння.

Жінки по черзі стали розповідати про свої досягнення, які зробили завдяки заняттям:  кого спина перестала боліти, в кого тиск менше став турбувати, а хто й скинути кілька кілограмів зумів, рухатися стало легше, сили набралися! Тут навіть після інсульту жінкам вдається трохи відновити здоров’я! Та й до лікарів менше стали звертатися з проблемами. Впевнені, що більшості наших жінок потрібно лише переламати в собі стереотип, що заняття фізкультурою чи в оздоровчій групі – не розкіш, не забаганки, а необхідність, бо хвора жінка, як би це жорстоко не звучало, нікому не потрібна.

Тож сучасна система вправ, що виконують в оздоровчій групі, вимальовувалася з роками занять, чітко добиралася Надією Іванівною та подругами по оздоровчій групі. Всього виконують 5 комплексів вправ: перший – на бодіфлекс, мета якого – схуднення та відновлення системи дихання; далі – за системами Норбекова, Поля Брега, Кацудзо Ніші, Майї Гогулан. Така своєрідна лікувальна гімнастика допомагає покращити стан здоров’я та позбутися симптомів різноманітних хвороб, таких як порушення системи кровообігу, хвороб очей, остеохондрозу, суглобів, хвороб дихальних шляхів, захворювання шлунково-кишкового тракту, обміну речовин, серцево-судинної системи. Заняттям в оздоровчій групі вік – не перешкода, бо радо приймають і молодих, і людей поважного віку. Найстаршою учасницею групи є Віра Семенівна Ковальчук, котрій уже трохи більше 70 років. Хоч вона й займається з дещо меншим навантаженням, але старається приходити щодня, аби не відставати від своїх подруг.

Цікаво проходять й самі заняття. В перервах жінки встигають перекинутися кількома словами, пожартувати, посміятися зі своїх болячок та проблем. А вправи, які вже виконують кілька років, отримали «свої» простонародні назви, тож усі знають, як потрібно робити «рибку», «ножиці», «рубаємо», «розтяжка вздовж», «ручка», «танцюємо», «крутимося», «дихаємо», «побігли»… Якщо хтось вичитає у книзі чи побачить в Інтернеті певну вправу – обов’язково мусить випробувати її на заняттях. Якщо сподобається – включають у комплекс занять, називаючи їх «Таніна вправа» чи «Ганіна» (в залежності від того, хто вправу запропонував). Всього ж вправ – більше 50, тому не дивно, що в декого з новачків не все виходить з першого разу. В такому випадку на допомогу приходять більш досвідчені наставниці, радять і показують, як краще робити ту чи іншу вправу. Тут немає місця заздрості, панують справжні дружні та товариські стосунки.

За хороше ставлення жінки вдячні колективу спортшколи та прибиральниці Надії Сергійчук, що інколи й сама приєднується до занять. Поцікавилась, чому у цій оздоровчій групі немає чоловіків, невже жоден з них не поділяє захоплення своїх дружин? На що відповіді посипалися з усіх сторін: від «та вони мало вірять, що їм щось поможе» до «їм аби футбол, пиво та диван». Та якщо хтось із чоловіків виявить бажання займатися в оздоровчій групі – обіцяють, що приймуть з радістю!

А напередодні жіночого свята Ганна Степанян-Купира та Надія Стаднік щиро вітають своїх подруг із двох груп зі святом, бажають благополуччя в родинах, довголіття, а головне – здоров’я, бо кому ж, як не їм, відома його справжня ціна!

Віта ШЕПЕЛЯ.