Головна Спорт Дворазовий чемпіон Єв­ропи і срібний призер чемпіо­нату світу днями приїхав до­дому в...

Дворазовий чемпіон Єв­ропи і срібний призер чемпіо­нату світу днями приїхав до­дому в Шацьк

278

Призер чемпіонату світу з веслування Дмитро ОЗИМОК: «Гарна техніка, відчуття води і вдалий старт – це вже півперемоги»

Нинішнє літо порадувало майстра спорту з веслування на байдарках і каное Дмитра Озимка з Шацька високими досягненнями в спорті. Дві над­важливі події в кар’єрі спортсмена, яким переду­вала потужна і довготривала підготовка – чемпіонат Єв­ропи з веслування на байдар­ках і каное в Італії та чемпіо­нат світу в Болгарії – завер­ши­лися тріумфом і зробили перс­пективного веслу­валь­ника знаменитим.

Дворазовий чемпіон Єв­ропи і срібний призер чемпіо­нату світу днями приїхав до­дому в Шацьк. Відповідальні змагання позаду, до початку но­вого навчального року (Дмит­ро навчається в Львів­сь­кому училищі фізичної куль­тури і спорту) ще майже мі­сяць. Є можливість відпо­чити, побути з сім’єю, зустрітися з друзями. На наступний після приїзду день Дмитро завітав до Шацької дитячо-юнацької спортивної школи, у стінах якої відбулася наша розмова про великий професійний спорт, веслувальні перегони з най­силь­нішими спортсменам Європи і світу, про враження і плани на майбутнє.

– Дмитре, найперше вітаю вас із блискавичним де­бю­том на престижних міжнародних змаганнях! Нарешті, вдома і маєте час для відпочинку.

– Дякую! Так, підготовка і самі чемпіонати – це події, які вимагали зібрати волю в кулак і працювати на повну силу. Зараз усе позаду, Європою задоволений, світом – не дуже, бо відчував, що здатний на кращий результат. А загалом виступи мене порадували. Найб­лижчим часом планую поїздку в м. Львів, на нагородження, – мене визнали кращим спортсменом Львівщини у червні. Далі хочу трохи відпочити.

– Ви ввійшли в склад збірної України на чемпіонаті Європи з веслування на байдарках і каное, який відбувався в італійському містечку Ауронцо-ді-Кадоре, і завоювали дві золоті медалі. Чи очікували, що на вас чекає такий при­голомшливий успіх?

– На Європі все вдалося на 100%. Вдалий старт, жодних по­милок і форс-мажорних обставин. Як результат – наша каное-чет­вірка фінішувала першою, другу золоту медаль я здобув в каное-одиночці на 200 м. До цих змагань нашу збірну готували на навчально-тренувальному зборі в Житомирі, я вдячний тренеру Едему Мурадасілову за підготовку і розуміння. Після великих на­ван­тажень під час «намотування» кілометражу я зумів втримати оптимальну фізичну форму і перемогти. Італія запам’ятається мені цими перемогами і мальовничою місцевістю Ауронцо-ді-Ка­доре, розташованого серед гір Альп.

– Після чемпіонату Європи часу на відпочинок у вас прак­тично не було, бо потрібно було відразу готуватися до світових перегонів.

– Так, знову багатогодинні тренування, сотня пройдених на воді кілометрів. Коли наша збірна прибула у болгарський Пловдив, де відбувався чемпіонат світу, я був впевнений у своїх силах. Проте зробив помилку на старті одиночного запливу: надто бли­зько під’їхав до «ловушки», яка тримає човен, і вона відштовхнула мене назад у найбільш відповідальний момент. Як наслідок – втратив на старті дорогоцінні миттєвості часу, відстав і вже не міг наздогнати суперника. Перемога діста­лася росіянину, якого я, до речі, переміг в Італії.

– Які дистанції ваші улюблені?

– 200 м. Ще впевнено себе почуваю на п’ятисотці. Але цього року на світі відмінили цю дистанцію в одиночних зап­ливах. На коротких відстанях важливо вдало стартувати, якщо ж «проспиш» і підеш сьомим чи восьмим, то вже майже не­можливо прийти до фінішу першим.

– Не впали у відчай, коли перемога дісталася не вам?

– Якщо чесно, то я дуже хотів перемогти. Була хвилина відчаю на фініші, але не довше. Потрібно було готуватися до зап­ливу в каное-четвірці. Командою ми показали гарний ре­зу­льтат, ставши срібними призерами чемпіонату світу.

– Ваші партнери по четвірці – це Олександр Яцюк, Павло Семенюк з Ковеля та Ілля Шаргородський з Оде­щини. Як давно ви знайомі?

– Досить давно. У складі цього екіпажу я брав участь у зма­ганнях, ще будучи вихованцем Шацької дитячої спор­тивної школи. Ми команда, що працює на спільний результат і впевнено йде до поставленої мети.

– Яким тренерам ви завдячуєте своїми високими ре­зультатами у веслувальному спорті?

– У веслуванні я з 11-річного віку, відколи почав відві­ду­вати Шацьку ДЮСШ. Моїм першим тренером є викладач школи Леонід Цюп’ях. У школі я буквально «захворів» веслу­ванням, було безліч спортивних перемог, я став чемпіоном України. Впродовж трьох років навчання в Львівському училищі фізичної ку­льтури і спорту мої наставники – це Михайло Поцюрко і Володимир Дець. Тренер збірної України, як я вже згадував, Едем Мурадасілов. Це ті люди, які бачать в мені потенціал, розвивають мої здібності і націлюють на перемогу. За це я їм дуже вдячний.

– Хто ваші найпалкіші вболівальники?

– Це, звичайно, мої рідні. Хвилюються, телефонують, не про­­пускають жодного прямого ефіру з відповідальних перегонів. Буває, що й плачуть і п’ють заспокійливе, коли емоції б’ють через край! Дуже зручно користуватися додатком Viber. Навіть коли я за кор­доном, мама мені телефонує, ми розмовляємо, а тоді вже вона зас­покоює і всіх рідних. Відчуваю підтримку друзів і земляків із Ша­цька, учнів і викладачів Львівського училища.

– Ви згадували про оптимальну фізичну форму для спортс­мена, який бере участь у змаганнях європейського та світового рівня. Якою вона має бути, про що варто пам’ятати веслувальнику на старті?

– У веслувальному спорті важлива не так фізична сила спортс­мена, як технічна підготовка. Можна мати гарну техніку і відчуття води – і в тебе з’являться великі переваги над суперником. Прави­льно зробити гребок, виштовхнути човен, не прогавити старт – це вже півперемоги.

– І наостанок поділіться своїми спортивними планами.

– У спорті я переходитиму в іншу категорію – молоді до 23 років. Я там буду наймолодшим, тому важко буде конкурувати з дорос­лішими і більш досвідченими спортсменами, які вже побували на Олімпіаді. Також хочу закінчити училище і вступити до університету.

– Ваша спортивна кар’єра цьогоріч стрімко пішла вгору. Бажаю вам не опускати планку і впевнено йти до нових перемог, головні з яких, я впевнена, у вас попереду!

Розмовляла Мирослава ЦЮП’ЯХ