Головна Свято Не заживає в серці рана

Не заживає в серці рана

1004

Афганська війна… Брудна, неоголошена… Та хіба війни бувають чистими? Будь-яка несе смерть, каліцтво, вдягає в жалобу тисячі сердець. У війни холодні очі, у неї свій рахунок, своя безжальна арифметика.

Для бойового братства день 15 лютого 1989 року – особливий. Тоді закінчилася для них війна, але навіки залишилася вона у пам’яті. Ця війна завжди буде відгукуватись болем у серцях нашого народу. Ми маємо знати про страшні події безглуздої афганської війни і пам’ятати, що серед нас живуть люди, які у 20-30 років стали учасниками воєнних подій.

Тож 16 лютого в с. Світязь відбулась традиційна зустріч воїнів-афганців району «Не заживає в серці рана», яку от уже шістнадцятий рік поспіль організовує Галина Цвид. Це була зустріч людей, котрих об’єднала війна та котрі виконували свій громадянський обов’язок, воюючи в Афганістані. На зустрічі були також були присутні Світязький сільський голова Микола Цвид, мати загиблого воїна-афганця Володимира Хомича Марія Терентіівна з невісткою.

Разом зі своїми дружинами воїни-інтернаціоналісти спочатку побували у Петро-Павлівському храмі с. Світязь, де отець Леонід відслужив молебень за здоров’я тих, кому вдалося вижити у страхітливій афганській війні. Не забули пом’янути воїни і своїх двох загиблих побратимів, побували на могилі одного з них та поклали в знак пам’яті та шани квіти, схиливши голови в скорботі.

Продовжилася зустріч у приміщенні Світязького лісництва, де до присутніх звернувся Микола Цвид. Він висловив вдячність Галині Валентинівні за організацію заходів саме на території Світязької сільської ради, де у вузькому колі можуть зібратися афганці, згадати минуле, поділитися своїми болями і радощами.

Щирими словами зверталася до своєї афганської родини Галина Валентинівна. Не дає вона падати духом тим, хто пройшов усі кола пекельної війни, піднімає їхній настрій, додає віри та сили жити, зберігати в душі світлу пам’ять про тих, хто не повернувся з війни. Поетичні рядки та пісенні твори, що звучали на зустрічі, відеофільми про війну не залишили байдужими жодного з присутніх, ще раз нагадавши, якою жорстокою вона була. У цей період кожної доби гинув один і отримували поранення два вихідці з України. Близько 160 тисяч призваних з України, а всього більш, ніж 600 тисяч радянських воїнів пройшло через афганське пекло. І про це завжди треба пам’ятати.

Володимир Носуліч, голова районної спілки ветеранів Афганістану, щиро вдячний за організацію таких щорічних зустрічей Галині Цвид. «Щороку все більше афганців приїжджають на такі зустрічі, бо не знаємо, чи наступного року доведеться усім разом ще раз побачитись, – говорить Володимир Олексійович. – З кожним роком нас стає все менше, даються взнаки старі фізичні та душевні рани. Такі заходи для нас – це можливість поспілкуватися, згадати минуле, поділитися тим, що довелося кожному з нас пережити і у воєнний час, і після повернення, а основне – підтримати один одного в скрутну хвилину. А Галина Валентинівна – це душа наших афганців, не знаю, чи могли б ми без її допомоги отак збиратися щороку. Вона настільки перейнялася нашою долею, болем, що наша афганська родина уже не уявляє себе без неї».

Сім’я Божуків із с. Ростань від імені усіх учасників зустрічі висловлюють вдячність її організаторам Валентині Цвид та Володимирові Носулічу за ентузіазм, доброту, турботу про афганців та їхні сім’ї, за вміння згуртувати усіх в єдину родину. Такі заходи дуже потрібні не лише для самих афганців, а й для їхніх дружин, котрі разом з чоловіками уже в мирний час ділять навпіл їхній біль, спогади, горе та радість, бо ніхто краще за них не знає ціну кожного прожитого дня та життя загалом.

Віта ШЕПЕЛЯ.