Головна Свято Відбулася свято зустрічі випускників 1977 року Світязької середньої школи

Відбулася свято зустрічі випускників 1977 року Світязької середньої школи

744

Добро ці люди творять у житті: піклуються, виховують, нав­чають, бо про майбутнє дбають кожну мить і освітя­нами усі їх називають. Хай бу­дуть вдячні Вам і діти, і батьки, гідно оцінить вашу працю і  держава, і хай надалі зав­жди вам щастить у пошу­ках, у злетах, в добрих сп­равах! А ще пригадались рідні слова минулих років: школо моя ти прекрасна, Світязька школо моя, згадка про тебе не згасне, де б не знаходилась я.

Ось і пройшло свято зустрічі випускників 1977 року Світязької середньої школи. На жаль, не всі ви­пускники навчального зак­­ладу змогли на ньому по­бувати, адже свято було чи не найцікавішим за ос­танні роки. Флешмоб у ми­нуле провели онука на­шого однокласника Василя Озимка та вчитель геог­ра­фії Ніна Дужич. Тепла, зво­рушлива зустріч з дитинством та юністю. Ми поринули у без­турботні і щасливі дитячі літа, кожен пригадав улюблений предмет і вчителя, цікавий епі­зод із шкільного життя. В на­шому серці пробудилось те, що не повторюється і не забу­ває­ться. У цей момент ми зрозу­міли, що життя – це мить. Зда­валось, що недавно закінчили школу, а вже стоїмо на порозі пенсійного віку. І як з’ясувалось, дечого й не встигли ще зробити, сказати, відкрити свої почуття.

З різних причин ми не зуст­рілися усім класом. Адже ба­гатьох учителів і дев’ятьох одно­класни­ків уже нема серед нас – вони ві­дійшли у вічність.

Випускники дякували вчите­лям, які вели їх країною знань у нез­віданий світ. Птахи розлі­таю­ться та незримими нитками їхні серця прив’язані до рідної школи. Цікавими були спогади про житейські перипетії до­цента кафедри етнографії Схід­­ноєв­ропейського націо­наль­но­го університету ім. Лесі Українки Алли Панасюк, а також Марійки Сороки, яка 17 років прожила в Італії, Ніни Карасюк, начальника відділу ПрАТ «Львівобленерго», сільського голови Миколи Цви­да, Любові Терещук, жительки Ша­цького району Рязанської об­ласті, Петра Ганжали, жителя Тю­менської області, Володи­мира Денисовця та Миколи Бо­руха, жителів республіки Біло­русь, Миколи Дибалюка, меш­кан­ця села Світязь, Леоніда Ди­балюка, який проживає в селі Підманове, та інших.

То ж ми, випускники 1977 року, висловлюємо щиру вдяч­ність однокласниці Ніні Дужич, вчителю географії, яка сприяла нашій зуст­річі, а також ди­ректору школи Вірі Озімок. Саме вона розповіла нам про школу, її здобутки, добрим сло­вом згадала колишніх учителів та учнів. Чим далі від нас шкі­льні роки, тим теплішими і цін­нішими стають спогади про шко­лу!

Тепла та затишна розмова про­довжилась у невимушеній обстановці.

Світлана ГЕРЕНЧУК