Головна Військо Шацькі матері знають що це таке – прийти в хату зі...

Шацькі матері знають що це таке – прийти в хату зі звіс­т­кою про війну

967

Над нашим краєм – не зать­марене вибухами небо, не чути пострілів. Проте і в найтихіших його куточках війна дає про се­бе знати. Збираючи матеріал для газети, ми завітали в Рос­тан­ську сільську раду, аби за­пи­тати про кількість солдат, що воюють зараз на Сході, про їхні пот­реби. В одному кабінеті зас­тали двох працівників: секре­таря сільської ради Ніну Жук і зем­левпорядника Світлану Ткачук. Після наших запитань в обох жінок на очах з’явилися сльози. Виявилося, два бійці із сільської ради, які охороняють кор­дон України і відстоюють її цілісність, – їхні сини. Ігор Жук вже місяць перебуває у Доне­ць­кій області, на кордоні з Ро­сією. Олександр Ткачук – теж на кордоні, проте на Чернігівщині.

– Ігор мав подзвонити, а не дзвонить. Сиджу, чекаю, – Ніна Ми­хайлівна нервово поглядає на телефон, що лежить на столі.

Телефонують хлопці нечасто і лише щоб сказати, що вони живі-здорові. Вся інша інфор­ма­ція – під табу. Єдине, що матерів трохи заспокоює, це наявність у солдат бронежилетів (самі прид­бали), форми, взуття, харчів і питної води. Хлопці мужньо не­суть службу, ні на що не скар­жа­ться, не нарікають – дуже вже не хочуть, щоб батьки зайвий раз хвилювалися. Матері три­маю­ться з усіх сил. Правда, дав­но не усміхаються, не ра­дію­ть життю, буквально не випус­каю­ть з рук телефонів і раз по раз ви­ти­рають сльози. Світлана Тка­чук не стримує­ться, щоб не роз­казати про на­боліле. Її син Олександр до 14 років був на групі інва­лідності з досить склад­ним діа­гнозом. За­пис про хворобу у ме­дичній кар­тці не став для ліка­рів, які про­во­дили медкомісію, вагомим при­водом, щоб не ска­зати зви­чне, а в цьому випадку цинічне «Го­ден!». А Олександр і не думав захищати своє право не йти на війну, бо як справжній патріот вва­жав своїм свя­щен­ним обо­в’яз­ком боронити країну від  аг­ре­сора.

На столі в секретаря сільсь­кої ради – список осіб, які підпа­дають під часткову мобілізацію від­повідно до нещодавно прий­ня­того закону. В ньому 35 імен чо­ловіків – жителів Ростанської сільської ради.

– Як мати солдата я знаю, що це таке – прийти в хату зі звіс­т­кою про війну. Тому нікого не силувала, не змушувала за­пи­суватися, – розповідає Ніна Ми­хайлівна.

З 35 осіб, які підпадають під мо­білізацію, записалося всього 6 (станом на 28 липня). З них кі­лька багатодітних батьків. Реш­та відмовилися, знаходя­ть­ся да­леко за межами сільської ради або ж не виходять на зв’язок.

Жителі Ростанської сільської ради, що в переважній більшості є безробітними, зібрали для своїх двох солдат 2 600 грн. Якщо на захист країни відправи­ться ще принаймні 10-15, забез­печити їх хоча б бронежиле­та­ми вони не зможуть.

Мирослава ЦЮП’ЯХ.