Військовий капелан отець Роман Скірак, настоятель парафії святого Архістратига Михаїла УПЦ КП смт Шацьк, вчетверте здійснив поїздку на прифронтову територію Донбасу. Масштабну акцію допомоги реалізовували члени громадської організації «Військові капелани Волині» з благословення митрополита Луцького і Волинського Михаїла.
Капелани мали чітку ціль – везли для бійців міношукач, обігрівачі, зварювальний апарат, принтер, молотки і цвяхи тощо. А також особливе замовлення для наймолодших мешканців Донеччини і Луганщини – українські книги. До речі, до їх збору активно долучилися учні ЗОШ І-ІІІ ст. – гімназії смт Шацьк.
Капелани побували у донецьких містах Мар’їнка, Красногорівка, луганському Щасті. Попри те, що на кожному кроці чатувала небезпека, долинали звуки пострілів, а під час особливо інтенсивної стрілянини доводилося навіть ховатися, священики достойно виконали свою благородну місію.
– Цього разу з нами їздили волонтери з міста Ковель та артисти Світлана Мирвода і Василь Була, які давали концерти для бійців 14-ї бригади та дітей Щастинської школи-інтернату. Для дітей ми лишили багато продуктів, яких не захотіли брати військовослужбовці – вони тепер цілком задоволені державним забезпеченням. А от дітям-сиротам, позбавленим батьківського піклування та дітям з неблагополучних сімей не вистачає харчів, іграшок, теплого одягу та найбільш бажаного – солодощів і подарунків до свят, – розповів отець Роман.
Капелани настільки перейнялися проблемами дітей, що по дорозі зі сходу додому придумали нову благодійну акцію «Тепло сердець дітей Волині – ровесникам на східній Україні!». Більше того, священики, поки їхали, знайшли спонсора для акції, домовилися про транспорт і визначилися з датою наступної поїздки.
Кількаденне перебування священиків-волонтерів на Донбасі було цікавим, насиченим, сповненим нових знайомств і водночас небезпечним. Відбувалися богослужіння, нагородження бійців, щире спілкування. Не обійшлося і без неприємних казусів. Якщо місто Мар’їнку капелани вже встигли вивчити, то зі Щастям знайомилися вперше. Їхали незнайомою дорогою до цього міста, аж раптом під колеса їхнього автомобіля вискочив дикий кабан. Машина зазнала серйозних пошкоджень, не вижив і кабанчик. Порадувало тільки те, що бійцям привезли ще один презент – м’ясо з 70-кілограмової тушки. Поремонтували з Божою допомогою і транспорт – постарався водій отець Сергій Зеленько.
Кожна поїздка в зону АТО є особливою для отця Романа. Неможливо забути радість від численних зустрічей, вдячні погляди бійців, щасливі усмішки дітей, спільне виконання гімну України тощо. Священик не може спокійно сприймати того, що бійцям і мешканцям Донбасу, де йде війна, зараз гірше, ніж мирним українцям. Тому і їде в зону АТО, щоб допомогти тим, хто самостійно цього зробити не може.
Мирослава ЦЮП’ЯХ.
