Популярність Шацьких озер зростає з кожним роком, і це важко не помітити. І справа не лише у тому, що відпочиваючих на наших озерах стає все більше і більше. Сюжети про озера не раз показували на телебаченні, про них згадували різні зірки у своїх блогах чи соціальних мережах, а у різних інтернет-порталах Шацькі озера займають перші місця в топах «Куди поїхати відпочивати влітку». Особисто мені як патріотці свого краю дуже цікава думка про рідне місце від жителів столиці. Тому завжди, при будь-якій можливості, я дізнаюся, чи знають нас за сотні кілометрів, а якщо знають, то що саме думають кияни та гості столиці про озерний край.
Проживши у Києві майже три роки, можу сказати, що серед людей, яких я зустрічала, а це були як жителі Києва, так і мешканці інших областей, починаючи від Луганщини та закінчуючи Закарпаттям, про мою малу батьківщину знають. Якщо бути точною, то пам’ятаю, що я детально пояснювала та розказувала про те, що таке Світязь, тричі: вперше – моїй сусідці у гуртожитку, яка сама з Кривого Рогу, вдруге – своєму товаришу з Києва і втретє – значно старшій за мене колезі з роботи, яка сама з Криму.
Більше про нас знають люди західних регіонів – у когось в Світязі відпочивали родичі, хтось вже сам засмагав у нас, а є й такі, які є постійними туристами Шацького краю. Також можна довго описувати те, як люди реагують на різні діалектні західні слова – «паляниця», «пательня» і «лепеха» – для жителів столиці це наче іноземні слова.
Загалом, саме слово Шацьк рідко викликає у людей якісь асоціації чи здогадки. Проте варто мені до Шацька добавити слово «озера», то все відразу стає на свої місця. Однак буває, що фрази «Шацькі озера» недостатньо, щоб люди зрозуміли, про що саме йде мова. І тоді я називаю другу ключову річ: «Це там, де найглибше озеро України – Світязь». Саме ця фраза є квінтесенцією мого пояснення звідки я родом. І відразу після цього я чую: «У вас там, мабуть, дуже красиво!», на що завжди починаю яскраві описи цілої плеяди озер, густих лісів, чистого повітря і зоряного неба. Звісно, після таких моїх розповідей починається більш детальне розпитування про цей райський куточок. Найчастіше, звісно, питають про ціни та проживання, на що я ухильно відповідаю, що Шацькі озера – теж курортна і туристична зона, тому і ціни відповідні. Часто питають про зелений туризм, адже багато для кого Шацьк – це певна екзотика, тому і відпочити хочеться не так, як завжди. Я радо розповідаю, що зелений туризм у нас також на високому рівні, і що особисто для мене він є не менш привабливим, ніж звичайний відпочинок. І моє улюблене запитання: «Чи є у нас гарні дівчата?». На що я завжди з усмішкою кажу, що дівчата у нас – лісові мавки-чарівниці, тому треба бути дуже обережним, бо якщо одна причарує – на вік можна залишитись у такому казковому і неповторному краї.
Багато кого я кличу в гості, а ще більше людей у гості просяться самі. Іноді просять жартома привезти вугрів, глини чи цілющої води. А я, у свою чергу, закликаю всіх відвідати наш край самостійно, адже краще один раз побачити, ніж сто разів почути.
А ще у мене є ідея – зробити таке собі соціологічне опитування жителів столиці України про те, чи знають вони про наш район, наскільки обізнані, чи бували вони у нас і чи хотіли б побувати. Це було б і цікаво, і корисно, оскільки разом з опитуванням я просто не зможу не зайнятися промоцією своєї милої Шаччини.
Катерина ГІРИЧ, студентка ІІІ курсу Київського національного педагогічного університету ім. Михайла Драгоманова
