У кожного населеного пункту нашої країни є своя історія, котра нерозривно пов’язана з певними людьми, історичними постатями, спорудами. І цією історією найбільше пишаються жителі великих та малих міст, селищ чи сіл, особливо тоді, коли вона сягає давніх часів. От і жителі села Пульмо тепер радіють тому, що їхню чи не найбільшу гордість – дерев’яну капличку, котра побудована майже півстоліття тому, нещодавно було оновлено. Благодійний фонд «Патріоти Волині» надав для оновлення зовнішніх стін каплички фальш-брус, а також вікна та вхідні двері. Як розповідає Федір Гловацький, Пульмівський сільський голова, усі ремонтні роботи (оббивку стін та заміну вікон і дверей) проводили жителі села, тож тепер можуть з упевненістю сказати, що їхня капличка не лише одна з найдавніших у районі, а й найкраща. А за допомогу в оновленні каплички люди щиро дякують народному депутату України Степанові Івахіву.
Перша згадка про село належить до 1574 року, а про Свято-Миколаївський храм, тобто теперішню дерев’яну капличку – до XVII ст. Але існує ще документ, датований 1534 роком, про судову тяганину між панами, в якому згадується священик Василь Йолтухович. Тому історики припускають, що на той час храм уже існував. Розташований він був навпроти теперішнього храму, де знаходиться зараз дитячий садок. 120 років тому, перед будівництвом нового храму, старий розібрали, пронумерувавши усі дерев’яні бруси, і перенесли на кладовище, там побудували з нього капличку, яка функціонує і до наших днів. Інколи там відправляються треби. Окрім того, рішенням виконкому обласної ради від 3 квітня 1992 року стару капличку було включено в перелік пам’яток архітектури Волинської області місцевого значення.
Не упустили нагоди й ми поглянути на древню капличку, що знаходиться на кладовищі, якому 201 рік. Від неї так і віє старовиною, умиротворенням, спокоєм. На куполі каплички виблискує старий позолочений хрест, зроблений та встановлений ще за царських часів. Йому одному, здається, непідвладний час.
Ще одним рукотворним дивом пульмівського кладовища є височезний дерев’яний хрест, на якому викарбуваний і рік його встановлення – 1878. Від вітру, сонця і дощу його верхівка уже почала потрохи руйнуватися, осипатися. Проте основа ще міцна.
Новий храм був збудований на кошти парафіян в 1896 році і також названий в честь святителя Миколая. Про це нам розповідають «Клірові відомості» за 1937 р. На той час в храмі служив о. Федір Прибіт, і церква мала свою землю – 37 гектарів, а до першої світової війни – 121 га. Є згадка і про попередніх священиків, котрі служили в старому Свято-Миколаївському храмі – це о. Григорій Щербинський (1733 р.), о. Микола Центелович (з 1848 р. по 1860 р.), о. Полієвкт Центелович (з 1878 р. по 1887 р.).
Віта Шепеля.
