Головна Життя На весілля сина розмалювала понад 200 писанок!

На весілля сина розмалювала понад 200 писанок!

4893

У двох глибоких посудинах жительки Шацька Марії Ле­бежан­­ської – до 50 розма­льованих воском писанок. Вони поки що  чорно-білі (на світлому фоні яєць – задимлені воскові візерунки), та вже в великодню суботу всі до одної засяють осно­вним кольором Пасхи Кра­с­ної – червоним. Марія Сафро­нівна розмальовує писанки вже 20 років. Спочатку раду­вала ними своїх чотирьох дітей, коли ті були маленькими, зараз великодні сонцеподібні дива малює теж для них – уже доро­с­лих, а ще для внуків. Коли двоє доньок і двоє синів приїж­д­жа­ють до батьківської хати із Чер­нівців, Санкт-Петербурга, в ма­тері завжди для них знахо­ди­ться сюрприз у вигляді писанок. Діти так до цього звикли, що перед Пасхою телефонують до мами: «Ти ж не забудь про пи­санки для нас».

Вона не може про це забу­ти. І цієї гарячої весняної пори немало вечорів присвятила улюбленій справі. У кімнаті бу­динку Марії Сафронівни – запах воску, на застеленому клейон­кою столі – свічка в підсвіч­нику, різного розміру писачки, в посудині – застиглий віск. Ще вчора тут кипіла робота, бо домальовувалися останні пи­сан­ки з колекції 2013 року. Всі вони різні, з неповторними інди­відуальними орна­мента­ми, яких не знайдеш у жодній книжці.

– Пишуть же не руки, а ду­ша. Головне – налаш­тувати­ся на відповідний настрій, а тоді вже політ фантазії не спинити – лінії, фігурки і хвильки самі скла­даються в дивовижні візе­рунки, – розпо­відає Марія Ле­бежанська.

Вона починає розписувати яйця за тиждень-два до Ве­ли­кодня. Накладає візерунок не на варені і не на видуті, а на сирі яйця, зберігаючи їх до свя­та в холодильнику. Колись дав­но навчила її цього заняття су­сідка Галина Ващук. Перед Пасхою обоє присвячували ба­га­то часу виготовленню го­лов­ної окраси святкового сто­ла. Нині подруги вже нема в живих, а Марія Сафронівна знову і знову по­вертає тради­цію писанкарства до життя. Процес розмальо­ву­вання яйця шачанка називає нескладним, на одне з просте­ньким орна­ментом у неї йде до 20 хвилин часу.

– Спеціального самороб­ного писачка, виготовленого із бля­шанки, нагріваю над вогником свічки, опускаю в віск і починаю малювати. Гостря­чок писачка має бути тонень­кий, щоб лінії майбутнього візе­рунка не зли­валися і тво­рили витончену симетричну компо­зицію. Ближ­че до Вели­кодня надаю писан­кам ко­льо­ру. Фарбую їх у цибу­линні чи спе­ціальною фарбою, що не міс­тить оцту. Опускаю пи­са­н­ки в холодний розчин і до­воджу до кипіння – зварені яйця набу­вають відповідної барви, тем­ний віск плави­ться. Готові символи Пасхи – чер­во­ні з бі­лим орна­ментом – про­тираю рушни­ком і опу­скаю в холодну воду.

Марія Сафронівна вміє ви­готовляти і різнокольорові пи­санки, проте на них потрібно витрачати більше часу. Тепер кожною хвилиною дорожить ша­чанка, бо більше 10 років мешкає сама, на її плечах – турботи про дім, господарство, город. А от коли одружувала старшого сина – саме на Ве­ликдень, то розмалювала по­над 200 писанок, чим пораду­вала й приємно здивувала всіх весільних гостей. Символи Во­с­­кресіння красувалися тоді на кожному столі. Цьогорічна Пас­ха – теж особлива для Марії Лебежанської, бо діти і внуки приїдуть на свято вітати маму і бабусю з 70-річчям. Чим же будуть христосуватися? Зви­чайно, маминими писанками! Що повезуть у далекі краї як згадку про рідний дім? Їх же, виготовлених з любов’ю, а ще вишиті рушники, серветки, ікони, які Марія Сафронівна вишивала довгими зимовими вечорами.

Мирослава ЦЮП’ЯХ.