Не одне покоління шачан щирим словом вдячності згадує вчителя Василя Марковича СЕМЕНЮКА. Його заняття з фізичної культури в Шацькій школі – це справжні уроки мужності, які виховували в дітей силу волі, наполегливість, цілеспрямованість та готували їх до дорослого життя. Учителю з великої літери, відміннику народної освіти, котрий майже піввіку присвятив педагогічній діяльності, 5 травня виповнюється 80 років. Він такий же підтягнутий, активний, у чудовій фізичній формі, як і 10-20 років тому.
Родом Василь Маркович із села Самійличі. Виріс у сім’ї простих трудівників, багато подробиць із свого нелегкого воєнного дитинства пам’ятає до цих пір. В селі не було електроенергії, радіо, телефону, люди обробляли землю вручну чи з допомогою корів, бо рідко в кого був кінь; крупу, борошно мололи в жорнах, ступах. Коли маленькому Василеві виповнилося 5 років, у село прийшла війна. Під час окупації нацистами майже два роки разом із сім’єю переховувався в болоті, жили в хатині, збудованій із вільхових жердин та утепленій сіном.
Поки здобув 7-річну шкільну освіту, довелося навчатися в трьох навчальних закладах: 1-4 класи – в Самійличівській початковій, 5-6 класи – в Гупалівській, 7 клас – у Перешпівській школах. Ювіляр досі пам’ятає, як його за відмінні успіхи у навчанні відзначили поїздкою на Дніпрогес у м. Запоріжжя. Тоді він вперше побачив поїзд, мартенівські заводи, турбіни Дніпрогесу, вперше мандрував по Дніпру пароплавом.
З 1953 року Василь Маркович – студент Володимир-Волинського педучилища. За роки навчання він зарекомендував себе найкращим гімнастом і акробатом училища, який гідно представляв навчальний заклад на обласних і республіканських змаганнях. Перед одними із змагань Василь Семенюк упав з перекладини і вивихнув руку. Через серйозну травму не зміг розпочати роботу в Кам’янець-Подільському педінституті, куди був направлений, та вимушений був залишити великий спорт.
У 1957 році молодий ентузіаст розпочав педагогічну діяльність у Шацькій середній школі на посаді вчителя фізкультури. Пропрацювавши рік, Василь Маркович побудував баскетбольний майданчик і акробатичну бігову доріжку. Пам’ятає вчитель, як вперше готував дві шкільні команди до обласних змагань з баскетболу. В Луцьк тоді добиралися … двома літаками, які в той час ще літали з шацького аеродрому! Стараннями вимогливого вчителя троє його випускників стали майстрами спорту, більше 100 обрали спеціальність учителя фізкультури. Колишні учні до цих пір пам’ятають його уроки, переймають досвід та приємно дивуються активній громадянській позиції у 80 років, сформованій завдяки спорту та здоровому способу життя.
З 2002 року Василь Маркович на заслуженому відпочинку, проте жодна спортивна подія чи в школі, чи в селищі не проходить без його участі, без його мудрої поради і настанови. Разом із дружиною Антоніною Павлівною, з якою народили і виростили трьох дітей, ювіляр радіє спілкуванню з внуками, бере активну участь у їхньому вихованні.
В день ювілею зичимо йому міцного здоров’я, життєвої енергії, оптимізму та довгих років життя у колі родини!
Мирослава ЦЮП’ЯХ
