Головна Інтерв'ю Василь Демедюк: «Ми маємо дати людям, особливо молоді, альтернативу, щоб вона не...

Василь Демедюк: «Ми маємо дати людям, особливо молоді, альтернативу, щоб вона не виїжджала з села»

2045

На останніх місцевих виборах, які відбулися в Україні 25 жовтня минулого року, громада с. Пулемець обрала сільським головою Ва­силя Харитоновича Демедюка. Місцевий житель 1957 року на­родження, який перебуває на заслуженому відпочинку, випередив свого опонента на понад 100 голосів. Василь Харитонович – людина відома не лише в своєму населеному пункті і районі, а й далеко за його межами. Свого часу він довгий час працював на посаді голови місцевого колгоспу, майже 11 років – начальником відділу районної ради, 4 роки – начальником відділу РДА і навіть був депутатом Верховної Ради України ми­ну­лого скликання. Тепер же громада довірила Василю Демедюку ке­рівництво в органі місцевого самоврядування. Намагаючись оп­равдати сподівання людей, Василь Харитонович за три місяці своєї діяльності не лише розробив стра­тегію розвитку сільської ради, на­мітив плани на май­бутнє і налагодив діалог із жителями Пулемця, а й зро­бив перші вагомі кроки до того, щоб вивести село на новий рівень і покращити добробут жителів.

– Створення сучасних умов життя в селі в со­ціа­льному, ку­льтур­ному і духовному розумінні – най­перше завдання для місцевої влади. Ми маємо дати людям, особливо молоді, альтернативу, щоб вона не виїжджала з села, а залишалася тут жити та пра­цювати. Це не­легке завдання, але можливе, – відз­начив на початку нашої роз­мови Василь Де­ме­дюк.

У Пулемці функціонує загальноосвітня школа, гарний сучасний дитсадок, ФАП, справжньою окра­сою села є Свято-Михайлівський храм. Новообра­ний сільський голова має на сьогодні амбітні плани щодо сфери культури. За короткий проміжок часу він разом з працівниками ку­льтури села започаткував нові традиції: урочисте відкриття но­ворічної ялинки та різдвяний конкурс колядок і щедрівок – і дорослих вони потішили, і дітей призами й солодощами по­ра­дували. Більше того, Василь Харитонович хоче облаштувати біля клубу зону від­починку з дитячим і спортивним майданчиками, аль­тан­ками, лавоч­ками, клумбами, а ще – розширити шляхом добу­дови саме примі­щення закладу культури. В ньому місцеві жителі змогли б проводити весілля, відзначати інші родинні події, бо зараз, зі слів голови, їздять за тридев’ять земель і платять за оренду приміщень великі гроші. На сьогодні вже виготовлена документація на добудову клубу, ви­рі­шується пи­тання з придбанням і заготівлею будматеріалів.

У селі немає вуличного освітлення. Проблема особливо гостро відчувається в зимовий період, коли пулемчани в темну пору доби йдуть на гостину чи на вечірню службу до храму. На Різдво і на Ва­силя батьки переживали за своїх маленьких колядників, котрі неос­­вітленими вулицями ходили від хати до хати вітати земляків зі святами.

– Освітлення років 10 тому у нас було, потрібно лише відновити його. На реалізацію проекту потрібні немалі гроші, які, я надіюся, ми від­найдемо, – Василь Харитонович озвучує ще одну проблему села.

Пулемець розташований на березі другого в районі за площею після Світязя озера Пулемецьке, тому, зі слів новообраного сіль­сь­кого голови, туристично-рекреаційна галузь – це потужний двигун у перспективному розвитку села. Міські жителі Волині та інших областей давно облюбували цей величний і водночас спокійний ку­точок озерного краю: купують старі хати під дачі, зводять ко­теджі. Львівський інвестор хотів навіть побудувати на території сільської ради санаторій, проте не отримав на це підт­римки депу­та­тів сільської ради.

– Передусім ми маємо под­­бати про сучасну інф­раст­руктуру те­ри­торії, бу­дів­ництво європейських доріг. Влас­ними силами нам цього не зробити, бо небагата сіль­ська рада за свої кошти може жити всього 3-4 місяці, зага­лом же виживаємо за раху­нок суб­венції. А от один з при­кордонних польсько-україн­сько-білоруських проектів пе­­ред­бачає будівництво доб­ротної дороги через Пу­ле­мець. На такого роду прог­рами і потрібно роз­рахову­вати у нинішній кризовий для країни пе­­ріод, – розповідає мій співрозмов­ник.

Поки що люди в селі потерпають від безро­біття. Радує сіль­ського голову, що в селі почала функціонувати пилорама, а це ще декілька робо­чих місць для селян. Місцеві жителі – працьовиті і без діла не сидять. Хтось працює в Білорусі, хтось – у Польщі чи Росії, тому лише за минулий 2015 рік у селі побудовано 5 будинків. Як стверд­жує Василь Харитонович, це багато, бо за 12 років його керівництва колгоспом було введено в експлуатацію лише 2. Мо­лодь залишається, діти народжуються, отже, село живе.

Василь Демедюк – батько шести дітей. П’я­теро доньок та один син є його великою гордістю. Син Ярослав – військовий фельдшер, учасник АТО, якого Пре­зи­дент України Петро Порошенко нагородив медаллю «За військову службу Україні». В Пулемці також мешкають бійці, які захищали кордони України на сході. Деякі з них – визнані державою учасники бо­йових дій, інші лише добиваються цього статусу. Утім, для сіль­сь­кого голови всі вони – герої-за­хис­ники, тому кожен отримав зе­мельну ділянку і жоден не має проб­лем із дровами на зиму.

Після місцевих виборів склад депутатів Пулемецької сільської ради значно оновився і помолодшав (із попереднього скликання було обрано лише 4 депутати). Як відзначив очільник громади, всі вони – люди ініціативні, активні, переважна більшість із вищою освітою.

Сільський голова кардинально змінив процес взаємодії обранців зі своїми виборцями, зробив зв’язок між ними більш тісним, зап­ровадивши для депутатів подвірні обходи. Таким чином вони зві­ту­ватимуться перед людьми про зроблене, дізнаватимуться про про­б­леми, доноситимуть до них важливу інформацію про нове в за­конодавстві, соціальні ініціативи, децентралізацію.

За короткий час свого головування Василь Демедюк домігся того, що було відремонтовано дорогу від траси до центру села, на якій раніше була яма на ямі, та розпочав ремонт ФАПу. У планах на близьке майбутнє – бу­дів­ництво асфальтної дороги, яка з’єднає Пулемець із селом Ко­шари. Місцеві жителі, які віддали на виборах свої голоси саме за Василя Харитоновича, тепер не мають сум­ніву, що спільними зу­сил­лями вони досягнуть нових висот у роз­витку села і зроблять умови життя людей кращими.

Мирослава ЦЮП’ЯХ.