Шачан і гостей селища, які проходять центральною дорогою, давно приваблює незвичайне подвір’я місцевих жителів. Чого на ньому тільки немає! Вирізані з дерева їжачок, грибочки, казкові персонажі Лисичка і Журавель, горщики для квітів у вигляді вагонів поїзда чи поросят, чудернацькі букети.
Але головною окрасою садка є величні фігури павичів, орла і гадюки. Здалеку важко зрозуміти, з чого ця краса виготовлена, а от коли потрапляєш на саме подвір’я, то бачиш, що це звичайний пластик із пляшок з-під води. Тоді приходить усвідомлення, що в майстра – золоті руки.
Тобто не в майстра, а в майстрині Мирослави ГАВРИЛЕНКО – тендітної молодої жінки, в якої, як виявилося згодом, є стільки талантів, що навіть важко їх перерахувати.
– Коли син ходив у дитсадок, в мене було багато вільного часу. От і почала вишуковувати в Інтернеті різні ідеї і пробувати втілювати їх у життя. Виявилося, що пластик – дивовижний матеріал, до того ж не потребує великих затрат. Так і з’явилася з часом моя гордість – ці роботи, – розповідає Мирослава.
З’явилася не за день і не за два. Бо дуже вже кропітка це робота і займає багато часу. Спершу з дротів та арматури робиться каркас виробу (в цьому допомагає чоловік), всередину вставляється велика пляшка і наповнюється для ваги певним важким матеріалом, потім усе запінюється. Коли піна стає твердою, Мирослава ножем відрізає все зайве, формуючи голову, дзьоб птаха тощо. А тоді вже починає роботу з пластиком: ріже пляшки, вирівнює «пір’їнки» праскою, скріплює докупи дротиками. Кінцевий етап – фарбування готового виробу.
В хаті у майстрині – теж, як у музеї. Вгорі на меблях – як живі, орхідеї з бісеру. На столах і тумбочках – букети польових квітів, лілій, цілі дерева, настольні лампи – усе з бісеру. На стінах – квіткові картини-композиції. Мирослава за спеціальністю – швачка, тому коли приходить холодна пора року, вона береться за шиття дитячого одягу, фантастичних новорічних костюмів, виготовляє дивовижні жіночі сумки, скріплюючи нитками з допомогою гачка кольорові картинки, обтягнуті тим же пластиком із пляшок.
А ще майстриня виготовила для своїх домашніх улюбленців – двох котиків – будиночок. Чотириповерховий, з драбинками, іграшками і комфортними місцями для відпочинку – використала для нього картонні коробки і клаптики тканини. Каже, боялася, що котики його проігнорують. Проте ні, будиночок є для них улюбленим місцем у хаті. Якщо старший за віком пухнастик полюбляє спати в затишній нірці, то мале котеня гасає драбинками, як навіжене.
Неозброєним оком видно, чим Мирослава порадує рідних і шанувальників свого таланту наступного року. У кімнаті стоїть майже метрового зросту фігура лебедя. Щоб завершити роботу, потрібно багато часу, сил і терпіння. Мирославі цього не займати. Знає, що білий птах-красень стане ще однією її гордістю.
Мирослава ЦЮП’ЯХ.
