В час, коли інші в їхньому віці сидять у дворах на лавочках і нудьгують, учасниці ансамблю «Золота осінь» клубу с. Ростань, вирвавшись із зачарованого кола буденності, спішать на репетицію. Жваві жіночки, найстаршій з яких 84 роки, а наймолодшій 56, встигають і в господарстві попоратися, і сім’ям увагу приділити, і зібратися колективом, щоб відпрацювати черговий виступ чи вивчити нову пісню. У великій співочій родині їм добре, бо коли на вуста лягають слова української народної пісні, враз забувається все лихе. Присутність аматорів на сільських чи районних культурних заходах завжди є бажаною, колоритні виступи зачаровують глядачів духом древніх пісень, які виконували ще мами і бабусі учасниць «Золотої осені».
Віра Лончук, керівник ансамблю, не перестає дивуватися ентузіазму своїх співачок:
– 84-літня Єва Півнюк, що виростила дев’ятьох дітей, нині мешкає біля одного з них у Білорусі. Не повірите, але достатньо одного телефонного дзвінка, щоб вона приїхала в Ростань і влилася в колектив. Найближчим часом знову чекаємо на неї і всі разом співатимемо на концерті до 8 Березня.
Виконує «Золота осінь» переважно веселі пісні, смуток і горе, як говорять самі учасниці, залишають за порогом сільського клубу. На репетиції їх не треба заманювати, обіцяючи золоті гори, вони біжать на них, як на свято. А вже як дістануть зі скарбниці древностей столітню ростанську пісню, відродять її до життя, а згодом і затягнуть душевними голосами, то зворушують глядачів до сліз.
– Раніше люди співали скрізь і завжди: коли йшли на роботу, коли працювали, коли відпочивали. А зараз де мають співати: в робочому кабінеті чи на дорозі? Смішно таке чути! А той, хто колись виростав у пісенній аурі, і сам нині потребує її, як от мої дівчата. Не за винагороду несемо своє мистецтво людям, не ради власних амбіцій, а щоб зберегти творчу автентичність рідного села, подарувати глядачам гарний настрій, почути їхні оплески, – розповідає Віра Лукашівна.
Часто «Золотій осені» акомпанують на баяні Віктор Вирвич, на скрипці – Олександр Шевчук. І навіть барабанщику – Володимиру Курану – робота знаходиться! З усіх сил підтримує унікальний колектив завідувачка сільського клубу Лариса Глушкова – саме зараз шиє для них сценічні костюми. Щоб виглядали краще за самих «Бурановских бабушек»! А керівник Віра Лончук малює далекоглядні творчі плани, мріючи організувати для своїх співачок гастролі до «близького зарубіжжя» – Білорусі. Хай щастить їм!
Сьогодні ж, у світлий жіночий день – 8 Березня – Віру Лончук, Єву Півнюк, Олександру Сукач, Анастасію Остапук, Віру Дакало, Марфу Півнюк, Марію Яльницьку, Лідію Куран, Ніну Жук словами вірша вітає їхня землячка Таїсія Вовк:
Дай, Боже, всім нам, друзі,
До їх літ дожити
І так само справно й файно
Мистецтву служити.
А двох Вір і Саню, й Єву,
Настю, Ліду, Ніну –
Всіх, кого так добре знаємо,
Щиро зі святом весни вітаємо!
Мирослава ЦЮП’ЯХ.
