У травні два відділення волинських пожежних-рятувальників відбули на Донеччину разом з технікою, щоб підсилити пожежно-рятувальні підрозділи у прифронтових територіях.
Сьогодні з нами на зв’язку рятувальники 1 державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Волинській області. А саме Володимир Лазарук, Олександр Хвиць, Анатолій Мордик, Сергій Аршинніков та Володимир Рачков на чолі з начальником караулу Андрієм Долотовим уже три тижні виконують завдання за призначенням поруч із лінією зіткнення.
Тут нема живого місця – серед десятків зруйнованих будівель інколи побачиш єдину вцілілу. Тут мало місцевих – зазвичай літні люди, які вперто тримаються за землю і не хочуть полишати рідних місць. Хтось живе за дивом вцілілими стінами, а є й такі, хто з початком повномасштабної війни оселився у підвалах чи льохах. Дефіцит питної води. Де-не-де свердловини, а в громадах, що обстрілюються найбільше, організоване підвезення питної води. Такою постала перед волинськими рятувальниками ця колись красива і квітуча місцевість серед донецьких териконів.
«Наше відділення чергує щоденно, – розповідає Андрій Долотов. – Оскільки місцевість незнайома, разом із нашою групою виїздить на пожежі співробітник пожежно-рятувальної частини, яка дислокується на цій території».
Більшість пожеж, на які виїжджають волиняни – у лісових насадженнях. Майже усі спричинені ворожими обстрілами. Але й у багатоквартирні будинки, і в приватні оселі, й в інфраструктуру ворог цілить так само цинічно.
Населені пункти, що належать до зони виїзду волинських рятувальників, віддалені від місця їх дислокації. Трапляються дні, коли хлопці «намотують» пожежним автомобілем 150-200 км. Для великогабаритної пожежно-рятувальної техніки це дуже багато.
«Найскладнішим морально було перше чергування, – розповідає Андрій Долотов. – Виїхали на ліквідацію пожежі в лісовому масиві. Розпочався обстріл – перебазувалися в укриття. Коли все стихло, завершили гасіння й одразу перемістилися в житловий сектор, де горіли будинки через влучання. Через трохи – знов обстріл. І опісля знову виїзд за сигналом тривоги».
«За кілька днів ми почали реагувати на усе навколо спокійніше. Нині – акліматизувалися наскільки це можливо», – додає рятувальник.
Кожна врятована від вогню будівля – це внесок волинян у загальну картину боротьби зі стихіями й ворогом на Донеччині. Кілька днів тому їм вдалося врятувати від знищення житловий будинок, де зосталася самотня пенсіонерка. Упритул горів хлів, тож волиняни оперативно ліквідували займання й завадили перекиданню вогню на оселю літньої жінки.
Попри пекло в усіх сенсах – ворожі обстріли, великі обсяги руйнувань, суху і нестерпно спекотну степову погоду – волиняни гідно дають відсіч надзвичайним подіям, тримають стрій і не втрачають оптимізму. Задля майбутньої перемоги.
ГУ ДСНС України у Волинській області
