Війна забрала ще одну яскраву особистість з української родини. Місто Ковель, яке розташоване у Волинській області, сьогодні провело в останню путь Дмитра Коляду, відомого своєю здатністю знаходити позитив у найскладніших обставинах. Дмитро завжди підтримував оточуючих, жартував і додавав світла важким фронтовим будням.
Він був відкритим, веселим і жив у любові до життя, футболу та риболовлі. Дата народження Дмитра — 7 вересня 1991 року. Закінчив ЗОШ №10 у Ковелі та здобув спеціальність столяра в ПТУ №5. Працював на будівництвах і мав досвід роботи за кордоном, але завжди цінував затишок домашнього вогнища, який дарували йому дружина Світлана і донька Анастасія.
12 червня 2025 року Дмитро вступив до лав оборонців України. Він служив у піхоті, виконував складні бойові завдання на Харківщині, Сумщині, а потім у Дніпропетровській області, де ворог останнім часом активізувався. Виконуючи свої обов’язки, Дмитро рятував побратимів, доставляв припаси і евакуював поранених. Друзі в підрозділі дали йому позивний “Автор” за його здатність розповідати історії, підтримувати гумором і словом.
Однак війна змінює людей. Після втрати друзів Дмитро став задумливішим, сконцентрувавшись на своїй місії. Вночі 20 листопада 2025 року він залишив мамі голосове повідомлення: “Йдемо на завдання. Повернусь — передзвоню…” Ці слова стали прощанням. В цей день евакуаційна група потрапила під масований обстріл поблизу Орестополя на Дніпропетровщині. Зв’язок з бійцями обірвався, і від 20 листопада 2025 року Дмитро вважався зниклим безвісти. Потім стало відомо про його загибель під час відновлення контролю над п’ятьма українськими селами.
Молодший сержант, командир піхотного відділення Дмитро Коляда загинув героїчно, захищаючи свою країну. Міський голова Ігор Чайка, прощаючись із Дмитром, висловив глибокі співчуття родині герою: дружині Світлані, доньці Анастасії, матері Валентині Михайлівні, батькові Валерію Йосиповичу, брату Олександру.
Йому було лише 34 роки. Дмитро, який мріяв бачити, як росте його донька, назавжди повернувся до рідного Ковеля “на щиті”. Його було поховано на Алеї Героїв міського кладовища. Вічна пам’ять і слава герою.
