У Ковелі відбулася громадянська панахида та поховання захисника України Олександра Руслановича Шевченка, життя якого обірвалося під час виконання бойового завдання на Донеччині. Про його життєвий шлях під час прощання розповів перший заступник міського голови Тарас Яковлев.
Олександр Шевченко народився 22 вересня 1990 року в місті Єнакієве Донецької області у багатодітній родині. У п’ятирічному віці він втратив батьків і потрапив до сиротинця, де закінчив школу, а згодом — професійно-технічне училище, здобувши спеціальність для роботи у вугільній промисловості Донбасу. Після практики на шахті вирішив змінити своє життя і переїхав до столиці, де працював вантажником в одному з монастирів на Київщині.
У 2013 році в цьому монастирі Олександр познайомився з ковельчанкою Вікторією, яка приїхала працювати та мріяла стати кондитером. Через рік пара одружилася. Подружжя подорожувало країнами Європи, планувало майбутнє та найбільше мріяло про власний дім. У 2021 році вони повернулися в Україну й оселилися у Ковелі, який став для Олександра справжнім домом.
У 2022 році в родині народився син Миколка, ім’я якому обрав батько. Для Олександра, який виріс без батьківського тепла, поява дитини стала одним із найважливіших моментів у житті. Він особливо цінував родину, прагнув створити для неї затишок і любов, яких сам був позбавлений у дитинстві. Був турботливим чоловіком, люблячим батьком, допомагав у всьому й завжди доводив справи до кінця. Після роботи поспішав додому, разом із дружиною облаштовував житло та будував плани на майбутнє.
Повномасштабна війна змінила ці плани. Олександр став на захист України та своїх близьких. 19 липня 2024 року його мобілізували. Після проходження військової підготовки він був зарахований до 79-ї окремої десантно-штурмової бригади і вирушив на один із найскладніших напрямків — на Донеччину, на землю свого народження.
2 вересня 2024 року Олександр востаннє зателефонував дружині та повідомив, що вирушає на перше бойове завдання. Після цього, з 9 вересня 2024 року, він перестав виходити на зв’язок. Рідні понад 20 місяців жили надією на його повернення, однак експертиза ДНК підтвердила загибель військового.
За наявною інформацією, життя навідника 3-го штурмового відділення 1-го десантно-штурмового батальйону військової частини А0224, солдата Олександра Руслановича Шевченка обірвалося 9 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Костянтинівка Покровського району Донецької області.
Громада висловила щирі співчуття дружині Вікторії, сину Миколці, сестрам Крістіні та Оксані, батькам дружини Марії Володимирівні та Володимиру Миколайовичу, усім рідним і близьким загиблого захисника. Поховали воїна на Алеї Героїв міського кладовища у Ковелі.
Світла пам’ять та вічна слава захиснику України Олександру Шевченку.
