Зламати руку чи ногу доволі просто: можна спіткнутися на вулиці чи впасти вдома на кухні. А ось позбутися травми — справа серйозна й часто тривала. Раніше травматологи лікували переломи за допомогою гіпсової пов'язки та скелетного витягу. Нині ж набуло популярності оперативне лікування методом остеосинтезу (коли з'єднують і фіксують зламані кістки за допомогою металевих конструкцій). Який метод лікування ліпший? Які переваги сучасних методів лікування травм? Ці та інші запитання ми адресували головному спеціалісту ГУОЗ Львова, завідувачу 2-го травматологічного відділення Львівської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги Віталію Сікліцькому.
— Віталію Володимировичу, чи змогли нові технології лікування переломів замінити консервативні методи?
— Сьогодні ідеального методу лікування переломів не існує. Його й раніше не було, й зараз немає. Нині використовують і консервативне, й оперативне лікування, кожне з яких має свої плюси й мінуси. До кожного травмованого потрібний індивідуальний підхід, і, залежно від складності перелому, лікар вирішує, який метод лікування буде ефективніший.
— Чому ж тоді травматологи надають перевагу остеосинтезу?
— Бо нині вже доведено: у людини, яка рухається, є активною, менше перебуває на лікарняному листку, переломи зростаються швидше. Лікування методом остеосинтезу дозволяє уникнути атрофії м'язів, тромбозів та інших ускладнень, які виникають за консервативного лікування. Сьогодні багато уваги приділяють тромбозам. І один з методів профілактики утворення тромбів — активізація пацієнта.
— Що потрібно для успішного лікування після фіксації кісток?
— Передусім реабілітація, щоб травмованого вилікувати не тільки фізично, а й психологічно.
— Після правильного зрощення кісток обов'язково видаляти металеві фіксатори?
— Бажано. Пластина, яка стоїть рік, є корисною для кістки, тобто вона зростається, укріплюється. На другий рік пластина кістці вже не потрібна, а через 8 років організм у місце, де стоїть пластина, перестає подавати кальцій і кістка стає остеопорозною. Тому молодим людям обов'язково треба знімати конструкцію, а от пацієнтам літнього віку можна й не видаляти, бо операція у 80-90 років може більше зашкодити, ніж імпланти.
— Віталію Володимировичу, а сучасні технології лікування переломів мають недоліки?
— Так. За оперативного втручання може бути нагноєння, запалення, хоч і рідко, але інколи є алергічні реакції на метал. Усе залежить, від того, яку пластину імплантовано в руку чи ногу пацієнта. Якщо це — якісна конструкція і її ставить компетентний лікар, то нагноєнь і ускладнень не повинно бути.
— Скільки доведеться пацієнтові викласти за оперативне лікування перелому?
— Це — відносне питання. Всі операції проводять із письмової згоди пацієнта. Ми узгоджуємо з ним і його родичами, яку конструкцію вони хотіли б, пояснюємо, що є два види пластин: медична сталь і титан. Найбільш інертний до тіла є титан, але він також має свої недоліки. Тому нині використовують і металеві, й титанові конструкції.
Вартість пластин залежить від металу, виробника та конфігурації. Українська пластина коштує 1000-2000 грн., китайська — 5000-6000 грн., польська — 6000-7000 грн. Найдорожчі швейцарські — більше ніж 10 000 грн., вони є лідерами за якістю.
Оплату за пластини здійснюють за перерахунком банку або представник фірми видає квитанцію про оплату.
— Хто відповідає за якість пластини, яку імплантували в кістку травмованого?
— Юридично — виробник. Представники різних фірм, які приходять до нас і пропонують конструкції, повинні показати сертифікат якості та ліцензію на продаж. Ці документи засвідчують, що їхня продукція сертифікована в Україні, і вони мають право реалізувати ці пластини. Крім документів, звертаємо увагу на полірування та маркування пластин. Якщо, скажімо, конструкція ламається, то пацієнт, маючи зламану пластину й квитанцію про оплату, може звертатися до суду на фірму, в якої було придбано виріб.
— Ви як фахівець з великим досвідом роботи, якому методу лікування радите віддати перевагу: оперативному чи консервативному?
— Якщо у світі широко використовують методи остеосинтезу, більшість пацієнтів хоче лікуватися саме так, то, очевидно, що цей метод кращий. Я так думаю: якщо людина має бути в гіпсі півроку-рік, і невідомо, чи кістка правильно зростеться, то краще зробити операцію і через десять днів піти додому у вертикальному положенн