Цей інцидент трапився минулого тижня на території бази відпочинку «Медик», що біля озера Пісочне. Починався новий день. 17-річна дівчинка-продавець, відчинивши одну з торгових точок, протирала пил на полицях. Щоб було веселіше працювати, ввімкнула музику на мобільному телефоні. На її нещастя, з нього зазвучали російськомовні пісні.
– Що це таке?! В моїй Україні війна, а ти кацапські пісні слухаєш? – ця фраза, сказана кремезним чолов’ягою, який опинився поряд із дівчинкою, заслуговувала б на схвалення, якби не одне але.
Відпочивальник штовхнув дитину в груди, обізвав сепаратисткою, а продавцеві сусідньої ятки сказав:
– Запиши мого телефона, подзвониш, як та с..ка ще прийде.
Дівчинка розплакалася і в стані шоку зателефонувала власнику торгової точки. Останній прихопив із собою міліцію і приїхав на місце події. Почалися розборки. Задля більшої переконливості своїх слів чолов’яга привів із собою ще двох здорованів, став бити себе в груди і розповідати, який він патріот: стояв на Майдані, возив у зону АТО бронежилети. Останній аргумент був убивчим:
– Свідків, що я її вдарив, немає. Може, це вона на мене руку підняла.
Той, хто в час жорстокого протистояння на сході країни приїхав погріти живота на шацьких пляжах, виявився… одним з організаторів Самооборони міста Львів. Хто-хто, а він заслужив на відпочинок, тим більше, що й тут випадає можливість проявити свій «патріотизм», а насправді показати зверхність над шачанами (гонорові львів’яни завжди були такими) нахамити у відповідьна їхню гостинність і, прикрившись високими фразами, підняти руку на дитину. А міг би просто зробити зауваження дівчинці і пояснити доступними для неї словами, чому в час, коли росіяни-терористи вбивають українців, слід видаляти з телефонів російську попсу.
Вишиватник. Цей термін, який я не так давно відкрила для себе, якнайкраще характеризує львівського самооборонівця. За патріотичними фразами, прапорцями і вишиванками ховається душа боягуза. Такі не підуть відстоювати цілісність України, вони в глибокому тилу воюють з дітьми.
Мирослава ЦЮП’ЯХ.
