Головна Цікаво Мед – еліксир здоров’я і довголіття

Мед – еліксир здоров’я і довголіття

1647

Дещо з минулого

Людина про квітковий натуральний мед знає вже давно. Нав­чив­шись добувати з дупел дерев і споживаючи його, вона вияв­ила, що мед має профілактичні і лікувальні властивості. Попит на даний продукт зростав. Видобутий мед не міг в достатній кількості задовольнити людей. Виникло питання щодо збі­льшення виробництва такого потрібного продукту. Людина спрямовувала свої зусилля на подолання розриву між попитом і наяв­ністю ви­до­бутого меду.

З дерев, що мали дупла і були не заселені бджолами, виго­тов­лялися дуплянки. Інші, більш придатні для цих потреб дерева, рі­за­лися на колоди певних розмірів. В них власноруч видов­бу­ва­лося житло (дупло), куди й поселяли сім’ю бджіл. Це була так звана (в нашій місцевості) «колода». В окремих пасічників «ко­лоди» збереглися й по сьогоднішній день.

Завдання було одне: поселити бджолині сім’ї ближ­че до осель людини, що в подальшому і вдалося реалізувати. Це дало змогу покращити догляд за сім’ями і дещо збільшити ви­роб­ництво меду. На той час про підробку (фальсифікацію) ніхто й ду­мати не міг.

З винайденням у 1814 році українським бджолярем Петром Про­коповичем рамкового ву­лика бджільництво почало роз­­­ви­ва­тися швидкими тем­па­ми. При нестачі кормів на зиму з’я­­вилась можливість по­­пов­нювати їх за рахунок цукру. Зав­­дяки тому, що Бог не обділив людину розумом, во­на невдовзі винайшла тех­но­логію виробництва меду (точ­ніше солодкого продукту), де­що схожого до на­тура­ль­ного бд­жо­линого, а саме не­на­ту­ра­ль­ного, у вироб­ницт­ві якого бе­руть участь як людина, так і бджола. Це ро­би­­лося ме­тодом згодову­ван­ня бджолам цукру для його пере­робки. При цьо­му додавалися соки або від­вари деяких рос­лин, багатих віта­мінами. Очі­ку­вання збіль­шен­ня наявності вітамінів в такому меді себе не виправдало. Як вия­вилося, та­кий мед має ни­зьку профі­лактичну власти­вість і незначний лікувальний ефект. Залишкова наявність ві­тамінів та мікроелементів дуже низька. Інший солодкий продукт – штучний або підробний, який виготовляється тільки людиною, але без ві­та­мінних соків і участі бджіл у переробці. Такий мед ніяких про­філактичних і лікувальних властивостей не має. Він є просто за­мінником цукру. На мою думку, як перший, так і другий фаль­си­фіковані.

Пасічникам-початківцям, споживачам

Оскільки споживачів цікавлять натуральні меди, спробуємо з’я­сувати, якими вони бувають.

Квітковий натуральний мед, в залежності від виду медоносів, з яких бджоли збирають нектар, буває:

– монофлорним, виробленим з нектару одного виду рослин: ака­ції, липи, гречки, соняшнику, ріпаку та ін. Відповідно має й такі назви. Суто монофлорні сорти меду трапляються дуже рідко. Прий­нято вважати так: якщо в меді переважає нектар якого-не­будь одного виду (наприклад, акації), його називають ака­ціє­вим і т.д. Незначні домішки нектару з інших медоносів майже не впливають на колір, смак і аромат;

­­– поліфлорним, що виробляється з нектару різних медоносів. Назви по­ліфлорних сортів меду пов’язані з угіддями, з яких бджоли зби­рали нектар: польовий, луговий, гірський і т.д.

Падевий, що виготовляється бджолами не із квіткового нек­та­ру, а із паді, яку виділяють певні дрібні комахи (тля, листоблішки та інші), а також із медової роси, що зустрічається на рослинах у вигляді виділень. Падевий мед вважається натуральним, легко зас­воюється організмом. Завдяки підвищеному вмісту мікрое­ле­ментів, калію, фосфору, заліза, кобальту є незамінним для про­фі­лактики серцево-судинних захворювань. Особливою попу­ляр­ніс­тю він користується в споживачів Західної Європи. Падевий мед має гіркуватий присмак і специфічний запах, в ньому від­сут­ній приємний медовий аромат. Він густіший від квіткового, має темно-коричневий, іноді майже чорний колір. Треба відз­на­чити, що падевий мед не придатний для бджіл на зиму.

Кожен із сортів меду може бути:

– дозрілим, тобто відкачаним із сот, комірки яких повністю або на три чверті запечатані восковими кришечками, вологістю до 21%;

– недозрілим, відкачаним із сот, комірки яких мало запечатані або не запечатані повністю. Він має рідку консистенцію, містить ве­лику кількість води – 21% і більше.

Сорти меду розрізняють також за регіонами, в яких був зібраний нек­тар (карпатський, башкирський, далекосхідний та ін.). За спо­со­­бом одержання й обробки сорти меду розрізняють: пресований, самостічний (з легким підігріванням), стільниковий і відцентровий. Першими двома способами одержання меду пасічники сьогодні  майже не користуються. Хіба що на замовлення споживача. Одер­жаний такими способами мед вважається високоякісним.

Стільниковий – це мед, що реалізовується разом із сотами, в яких всі комірки запечатані восковими кришечками. Такий мед має більшу біологічну цінність (в ньому є віск, пилок, про­по­ліс) і значно дорожче продається на ринках.

Відцентровий, що відкачаний із стільників на медогонці (вона стала незамінною технікою в бджолярів). Злитий з медогонки мед після відстоювання протягом декількох днів розфа­со­­вується в різні єм­кості. Для реалізації на ринку краще наливати в скляні банки ємкістю 0,5-1 літр. З них легше буде діставати мед піс­ля його кристалізації.

Що собою являє натуральний квітковий мед?

Мед за своєю структурою дуже складний. В ньому є цукристі речовини (глюкоза, фруктоза тощо) – майже 70%; вода в зрі­лому меді займає до 20%; білки, мік­роелементи, віта­міни, аміно­кис­­лоти, органічні кис­лоти. Всьо­го до 40 різних вуглево­дів. Мед, в якому пере­важає глю­коза, кристалі­зує­ться швид­ше. Якщо перева­жає фрук­тоза, то кристалі­за­ція проходить повільніше. Май­же всі види меду з часом крис­талізуються. Швидкість крис­та­лізації залежить від ме­до­носів, з яких збирався нек­тар, умов зберігання та інших фак­торів. Довго не крис­та­лі­зує­ться мед з акації, каш­тану (до 12 місяців і більше), а та­кож відкачаний із свіжо­від­бу­дованих стільників. Після кри­с­­талізації мед не втрачає своїх спо­живчих і лікувальних влас­тивостей. Це норма­ль­ний при­родний процес цього про­дукту.

Мед – це солодкий продукт з неперевершеними смаками, хар­човими та лікарськими влас­ти­востями, що виробляється бд­жо­­лами з квіткового нектару різних медоносів. Під час збору і доз­рі­вання меду в сотах завдяки ви­діленням слинних залоз бд­жоли зба­га­чують нектар біологічно-активними речовинами, фер­ментами. Від­бувається випарову­вання надлишкової вологи, і за певний пе­ріод нектар перет­во­рюється в мед.

На якість меду впливають різні фактори: сила сім’ї, погода, при якій збирався нектар, з яких медоносів він збирався, в яку пору дня, сезону (весна, літо), на якій території і з яких ґрунтів;  умови зберігання тощо.

У зв’язку з вищевикладеним та великою кількістю складових меду встановити повністю його якість у домашніх умовах і на ринку неможливо. Це можна зробити тільки в лабораторіях, об­лад­­­наних спеціальними приладами. Споживач часто не знає, як роз­пізнати натуральний, якісний мед. Хочу допомогти в цьому і по­­ділитись надбаним досвідом і спостереженнями.

Шановні споживачі!

Певні відомості про якість меду можна дізнатися як без­посе­редньо в пасічника, так і на ринку. По-перше, старайтеся придбати зрі­лий мед. По друге, купляйте його в місцевих знайомих пасіч­ників, бажано в період його відкачування (червень-серпень). Па­м’я­тайте: вже давно було помічено, що корисніше споживати ті сільськогосподарські продукти, які зібрані з землі, на якій лю­дина проживає. Пояснення цього просте. Наш організм роками зви­­кав до них. Це стосується і бджолопродуктів, і меду.

Територія і навколишнє середовище нашого району вва­жаю­ться менш забрудненими, порівняно з іншими територіями нашої країни, отже, й сорти меду, зібрані з медоносів, що ростуть у нашій місцевості, є екологічно чистими. Тому й не дивуйтеся, що міс­цевий мед є дещо дорожчим, ніж завезений з інших територій.

Один від одного мед відрізняється за кольором, смаком, за­па­хом, ароматом, питомою вагою. В більшості випадків він буває світ­лого, блідо-жовтого, іноді темно-коричневого і, значно рідше, тем­ного кольору. Але якщо мед не має штучних домішок, він зав­жди буде прозорим. Чим світліший мед, тим вища його якість. Нап­риклад, акацієвий абсолютно прозорий, тому він вважається одним з найкращих сортів меду.

Дехто вважає, що темні сорти меду є більш якісними. Хоча, крім гречаного, темні сорти (крушиновий, вересовий, падевий та інші) є менш привабливими на колір і смак. Закристалізований мед завжди світліший, ніж рідкий (свіжовідкачаний).

Зрілий квітковий мед завжди має приємний смак. При вживанні столової ложки меду відчувається подразнення слизової обо­лон­ки ротової порожнини і терпкуватий, а при наявності паді гі­р­куватий, дещо специфічний смак. Запах меду завжди приєм­ний, насичений ароматом квітів різних медоносів, з яких зібраний нектар.

Зрілий, недавно відкачаний на­ту­ральний мед при температурі повітря 200 С, з ножа чи ложки сті­кає рівною цівкою, не роз­ри­ваю­чись на краплі, укладається на по­верхні хвилястими склад­ками, утворюючи «гірку». Справ­жній мед легко можна розтерти між па­ль­­цями, а підроблений ско­чується між пальцями в комки (грудки).

Найдоступніший метод визначення якості меду, який можна зро­бити безпосередньо в пасічника чи на ринку – метод зважу­вання. Це робиться так. Зважують порожню банку і наповнену медом (однакової ємкості). Різниця у вазі між першою та другою банками і буде вага меду. Один літр зрілого натурального меду при наявності вологи менше 21% повинен важити 1,42 кг і більше. Але тут необхідно зробити уточнення. В літрову банку треба на­­лити саме один літр (1 000 мл) по об’єму, а не під саму кришку. Як­що вага менша, то такий мед був відкачаний із сот ще повністю не дозрілим, або він є фальсифікованим. Такий мед довго не зберігається і може забродити. Дані народного способу перевірки якості меду за допомогою хімічного олівця при перевірці нау­ков­цями не підтвердилися. Є й інші, але більш складні способи виз­на­чення якості меду, але вони потребують більше часу.

Під кінець осені і на початку зими (в зв’язку з появою грипу) значно зростає попит на мед та інші продукти бджільництва.

На превеликий жаль, в минулому сезоні місцеві пасічники зіб­рали дещо нижчий «урожай» меду і не забезпечили потреб наших жи­телів цим цілющим продуктом хоча б для профілактики захво­рю­вань.

Багато споживачів опинилися серед тих, котрим не вдалося прид­­бати місцевого меду. Моя порада – не розгублюватись. При значній потребі йдіть на ринок. На нашому ринку є достатня кіл­ь­кість меду, завезеного з інших регіонів України. Але продають мед не приїжджі бджолярі. Такі зустрічаються рідко. Торгують завезеним медом місцеві жителі, які мають можливість завезти його (перекупники). За таку нелегку роботу (доставка, торгівля) треба щиросердечно дякувати цим людям. В більшості випадків завозяться монофлорні меди з південних об­ластей: соняшни­ковий, гречаний, ріпаковий, рідше липовий, ака­ціє­вий. Всі вони мають певні профілактичні і лікувальні влас­тивості. Не всі знають, що кожен сорт меду по-різному ко­рисний.

Шановні наші споживачі!

Купуючи монофлорні меди, цікавтеся їх походженням. Знаючи, з якого медоносу зібраний продукт, ви підберете саме той, що під­­хо­дить для профілактики та лікування саме вашої хвороби. Винятком є липовий мед. Він підходить до різних хвороб, як і по­­ліф­лорні меди. Який саме мед пот­рібний вам, по­цікавтесь у свого сімейного лікаря.

Завезені з інших регіонів меди перевіряються на якість за тими ж критеріями, що й наші місцеві меди. Обов’язково по­цікав­теся, з якої області завезений продукт і які реквізити пасічника, якщо про­давець їх має. Було б добре, щоб перекупник мав ярлик з та­кими даними.

Декілька зауважень щодо прозорих медів, які з кінця жовтня і до початку нового сезону «горять» бурштиновим блиском. До речі, такі на нашому ринку трапляються. Якщо ви хочете придбати та­кий мед, то поцікавтесь у продавця, з яких медоносів він зіб­ра­ний, при якій температурі і в якому приміщенні зберігався, чи про­давець не лукавив і не підігрівав його з метою надання більш при­вабливого вигляду. Ще невелика біда, якщо мед підігрівався лише один раз, з дотриманням потрібної технології і при невисокій температурі. Але і в такому випадку він частково втрачає цілющі властивості. Значно гірше, якщо мед підігрівається декілька разів. В такому випадку він буде не тільки не лікувальним, але й не­без­печним для здоров’я людини.

Шановні продавці-перекупники!

Постарайтеся закупляти мед безпосередньо в пасічників, а не в посередників. Якщо пасічник вам не знайомий, попросіть, щоб показав паспорт пасіки і розповів, до яких медоносів ви­во­зи­­лась пасіка під час кочівлі. При наявності таких відомостей ви пе­реконаєтесь, що маєте справу дійсно з пасічником. Добре, щоб продавець дав повну адресу його проживання, прізвище, ім’я та по батькові, номер його телефону, ксерокопію контрольного талону якості, виданого уповноваженим на це органом. Добросовісним є той пасічник, який не займається фальсифікацією меду, завжди дасть оптовому покупцю такі дані. Він зацікавлений, щоб його продукція була швидше реалізована і оптовик приїхав до нього за наступною партією його продукції.

Не закупляйте мед в пасічників, які проживають на територіях, забруднених радіоактивними речовинами та поблизу атомних елект­ростанцій, також поблизу міст, де сконцентровані гіганти-підп­риємства, які викидають в атмосферу велику кількість хіміч­них отруйних речовин. Не вдавайтеся до підігрівання меду і зба­га­чення його різними домішками. Дотримуйтесь помірних цін, бо наш місцевий споживач купляє мед не від розкоші, а для про­фі­лак­тики і лікувальних потреб.

Якщо завезений на ринок мед буде якісним і продаватиметься за доступною ціною, тоді ви зас­лу­­жите шану і подяку від наших споживачів. Як на мене і деяких моїх колег-пасічників, більшість завезених сортів меду мають виг­ляд натуральних і якісних. Мої по­­бажання працювати так і в май­бутньому.

Про різне

Думаю, доцільним бу­де довести до відома наших споживачів меду, що аналогічні поради (дещо в скороченому вигляді) є опуб­лі­­ко­вані в газеті «Волинь нова» за 31.01.2009 року під заголовком «Хоч солодкий, та не мед».

Хочеться звернутись і до молоді району. Скрутний зараз час. На­­віть людям з освітою важко знайти роботу. То ж для тих, хто поки що не має роботи за обраною спеціальністю, раджу освоїти про­­фесію пасічника. Майже в кожному селі району є люди, що за­кохані в бджіл. Більшість із них пенсіонери. Вони із задоволенням до­­поможуть вам опанувати як теорію, так і практику.

Догляд за бджолами – це захоплююча і водночас корисна для здоров’я людини ро­бота. Здружившись із бджолами, важко з ни­ми розлучатись. Ви навіть не уявляєте, як приємно в тиху літню пору бути на пасіці. Відчувається цілющий запах свіжопри­не­сеного нектару, пилку, прополісу. Навколо панує тиша, тільки чути гудіння бджіл. Та найбільше задоволення принесе сві­жовідкачаний мед – дарунок природи для пасічника, його ро­дичів і друзів. Тим більше, що для його одержання ви вклали частку й своєї праці.

А може, в майбутньому ви станете пасічником-професіона­лом, і робота з бджолами дасть можливість одержувати певні доходи для поповнення сімейного бюджету. Є ж у нашому районі па­січник, що проживає в с. Затишшя, – Ярослав Цюриць, котрий ра­ніше утри­му­вав більше 30-ти бджолосімей і в окремі сприят­ливі роки збирав до однієї тонни меду. Така кількість дає змогу забезпечити медом всіх родичів і знайомих, решту реалізувати та мати певний заробіток. В останні два роки його пасіка в силу деяких причин значно зменшилася.

Шановні юнаки й дівчата!

Успіхи в бджільництві не приходять самі по собі. Вони залежать від погоди, наявності медоносів в даній місцевості і, звичайно, від професійності бджоляра. Застереження: при першій невдачі не слід впадати в розпач. Мабуть, не всі знаєте, що мед – це цін­­­ний ви­со­ко­ка­лорійний продукт, який містить в собі цілу низку ко­рисних біологічних речовин, необхідних людині для підтримання жит­­тєдіяльності, збе­реження здоров’я і збільшення терміну ак­тив­ного життя.

Недарма в давнину наші предки називали мед «золотом» при­роди. Мед вважався великим даром Бога, посланим ним на землю для добра і щастя людей. Тому пасічники на селі були в пошані. Бажаю бджолярам зібрати в наступному сезоні значно кращий уро­жай меду. Ми повинні забезпечити наших споживачів міс­це­вим натуральним і якісним продуктом. Отож, не підведімо!

Дякую пасічникам, котрі висловили свої зауваження, дали по­ради, які мною враховані при написані статті: Віктору Оніщенку, го­лові спілки пасічників району, Володимиру Бондаренку, пасіч­нику, лікарю-хірургу, Адаму Бранчуку, Віталію Жуковському, зас­туп­нику голови спілки пасічників району, Олександру Тимошуку, па­січнику з дещо меншим стажем, який полюбив роботу з бд­жо­лами і за короткий термін освоїв усі тонкощі ведення бджільництва і є прикладом для початківців.

Отож, є на кого рівнятися.

Лазар ДУДАРЧУК, пасічник з смт Шацьк.