Живе людина, трудиться, професійно удосконалюється, матеріально збагачується та щоразу задумується над сенсом свого життя. І як би ми не хотіли самі правильно і досконало влаштувати своє життя, це нам не вдається без віри в Бога. Адже лише маючи у своєму серці віру і будуючи життя за Заповідями Божими, людина може відчути щастя і в міру досягти успіхів, поєднуючи духовне і матеріальне. Ці істини усвідомлюєш, коли спілкуєшся, слухаєш проповіді нашого батюшки Олександра ЧЕРЕВКА, настоятеля Свято-Миколаївського храму села Пульмо. Священик переконує, що по-справжньому щаслива та людина, в якої в серці живе Господь. А свою віру ми повинні зігрівати добрими справами любові та милосердя. Наш батюшка – це проповідник Божественної істини, духовний наставник і лікар наших душ. А ще він є світлом любові та добра. І якщо запитати наших дітей, чи є серед нас люди, які є світлом для нас, то почуємо у відповідь, що це батюшка Олександр зі своєю матушкою. Вони і є тим світлом, що світить серед людей, щоб ми бачили їх добрі справи і прославляли Бога.
Часто у суєті життя не знаходиш часу для молитви, читання святого Письма. Тому спішиш до церкви, щоб там себе підкріпити духовно. І знову згадуєш слова нашого священика, що храм – це школа благочестя, це духовне училище, лікарня, яка лікує душу, навчає та змушує нас жити праведно. Після народження нас приносять до церкви, щоб охрестити. Тут ми отримуємо всі Таїнства Божі, молитовно поєднуємося з Богом, отримуємо через батюшку те благословення, без якого не можна потрапити до Царства Небесного. А як ми чекаємо слів Отця Олександра: «Нехай Боже благословення перебуває на кожному з вас», «Благословляю на прийдешній день, тиждень», «Хай Бог береже, укріпляє, допоможе жити праведно».
Батюшка Олександр хоче достукатися до кожної людини, духовно збагатити і воцерковити її. Він навчає, щоб ми помічали в своєму житті Бога, не приписували собі своїх успіхів, не надіялися на удачу або збіг обставин, а вірили в Бога та берегли свою православну віру. Постійно наголошує, щоб ми займалися самоосвітою, удосконалювалися, черпали мудрість від Бога.
Батюшка не лише навчає, а є прикладом для нас. Адже ініціатором, організатором всіх добрих справ в селі є батюшка та його вірна помічниця матушка. Їх життя – це приклад служіння Богу. Вони трудяться на славу Божу та радість людям, проводячи кожне Богослужіння на високому рівні. Організовують біля церкви трапези любові, тому що їхні серця наповнені щедрістю і добром. Сім’я нашого священика є взірцевою для кожного: вони разом моляться, прикрашають храм і територію навколо храму, відвідують інші приходи, возносячи хвалу Богу та молитви за своїх парафіян, трудяться на благо церкви, парафії, села, зміцнюючи віру, примножуючи любов і добро.
Батюшка Олександр по-особливому любить кожного зі своїх парафіян. Він перший підтримує людину в біді, не дає розчаруватися в житті, вселяє надію на милість Божу. Він плаче, розділяючи горе людське, та радіє, примножуючи радість і хвалячи Бога. Для людей старшого віку, а особливо одиноких, отець Олександр став турботливим сином, для інших – порадником-другом, а для найменших прихожан – люблячим батьком. За роки служіння на парафії кожна віруюча православна сім’я була причетна до церкви і до священика. Одних він охрестив, інших повінчав, відслужив панахиди, благословив випускників школи на самостійне життя, а скількох дітей та людей благословив на хороші справи…
Ми всі полюбили благочестиву сім’ю священика, а особливо наші діти. Адже жодне свято в школі та в дитячому садку не проходить без нашого священика. Батюшка бере активну участь у духовному вихованні молодого покоління. А для найменших є добрим святим Миколаєм, тому що завжди приходить в дитсадок зі своєю любов’ю та подарунками.
Батюшка Олександр істинний пастир, який живе заради спасіння душі своєї та душі довіреної йому пастви. Він іде дорогою, яка веде до Бога, і нас веде за собою. А в церкві створює таку атмосферу, щоб кожен, хто сюди приходить, чув Голос Божий, відволікався від життєвих клопотів і відчував те неземне щастя, яке приносить спілкування з Богом.
У цей літній день прийміть від нас, дорогий отче, низький уклін і визнання глибокої шани й поваги за любов, розуміння, підтримку, терпіння до кожного, за величність Вашого серця і те світло Божої науки, яким наповнюєте наші душі. А також прийміть привітання й щирі побажання: міцного здоров’я, радості, ласки й Милості Божої, душевної краси та перемог на життєвих стежинах. Нехай милосердний Господь допомагає Вам у всіх добрих справах, посилає щедру благодать на Вас і Вашу родину.
Із словом Божим Ви прийшли у світ, щоб за собою нас вести незрадно, для Вас сьогодні – і пісні, і цвіт, і людська шана – щира і доладна. Хай образ Божий у душі сіяє, Христова віра множиться з роками, хай Ваше добре й дороге ім’я як символ миру буде поміж нами. Нехай Ваша доброта, як іскра золота, і надалі всіх нас зігріває теплом, а батьківська ласка, як чудова казка, обіймає кожного своїм крилом. Хай Вас Бог благословляє, многих, многих літ Вам посилає.
З великою любов’ю,
вдячністю та з найкращими привітаннями Ваша паства
