Житель міста Володимир-Волинський Павло Марходей щойно приїхав у санаторій «Лісова пісня». Тут він проходитиме 24-денну реабілітацію після перенесеного інфаркту. В один з перших днів перебування в здравниці з Павлом трапився неприємний інцидент.
– Після того, як пообідав у їдальні санаторію, мені в зуби, на яких стояла коронка, потрапив шматочок хліба. Коронка змістилася в сторону і оскільки стояла ненадійно, то я її розхитав і вирвав два зуби, – починає згадувати Павло.
Зразу було трохи крові, потім стало більше. Пацієнт розказав про те, що сталося, медсестрам санаторію – ті дали укол. На деякий час стало легше. Але як тільки дія препарату закінчилася, з рани в роті стали виходити цілі кров’яні згустки.
– Кров не можна було спинити ще й тому, що вона в мене не згорталася. Оскільки цілий місяць після інфаркту я пив розріджуючі препарати, – пояснює хворий.
Черговий медик санаторію Ірина Жмурко зателефонувала до стоматолога, той не взяв слухавки. Тоді Ірина Миколаївна наказала хворому сідати в її авто і повезла його в Шацьку районну лікарню. Саме була ніч, друга година, проте головний лікар закладу Світлана Крецу, яка перебувала на чергуванні, оглянула пацієнта і, не гаючи часу, зателефонувала до хірурга. Через 5 хвилин Володимир Бондаренко вже був у лікарні і зашивав хворому рану. Кровотеча припинилася відразу, проте сталася інша неприємність – у Павла різко впав тиск. Після уколу нормалізувався і тиск.
Зараз Павло Марходей відійшов від пережитого і повноцінно оздоровлюється і відпочиває в санаторії. У здравниці він вперше, тому в захваті від природи, від озера. Подобаються йому і умови проживання, і харчування, потоваришував з іншими пацієнтами. Та найсильніші враження в Павла від тутешніх медиків.
– Приємні, чуйні, справжні професіонали. Вони не відходять від мене, цікавляться самопочуттям, співпереживають. Повірте, такі люди сьогодні велика рідкість. В мене хвора дитина, я сам останнім часом є частим пацієнтом лікарень. Цинізм деяких медиків, з якими мене раніше зводила доля, зашкалює. Вони не знають, що таке клятва Гіппократа і дивляться на хворих тільки крізь призму грошей, – ділиться наболілим Павло Марходей.
З такими ж професіоналами, як у Шацьку, житель Володимира зустрічався ще в місті Жашків Черкаської області. Наприкінці лютого місяця Павло, який є далекобійником, став погано себе почувати. Саме був у дорозі – їхав з Херсона. Ледве доїхав до Жашкова, буквально втрачаючи свідомість. Працівники автозаправки зателефонували на 103, і через декілька хвилин швидка забрала хворого до лікарні.
– Лікар, який діагностував у мене інфаркт і розумів, що не можна гаяти ні хвилини, заніс мене в лікарню на руках. Там мені врятували життя, згодом ще жартували, що я щасливчик, народився в сорочці. А я впевнений, що не я щасливчик, а медики – професіонали, люди з великої букви, яким треба руки цілувати, – Павло з великою вдячністю згадує про свій порятунок.
А навесні великим і приємним відкриттям стали для нього санаторій «Лісова пісня» і Шацька районна лікарня. Терапевт санаторію Ірина Жмурко, кардіолог Тетяна Лопошук, медсестра Світлана Рудчик, головний лікар Шацької районної лікарні Світлана Крецу, хірург Володимир Бондаренко – це ті люди, яким Павло Марходей висловлює щиру вдячність за порятунок, людяність, небайдужість і турботу.
А ще пацієнт санаторію хоче висловитися на підтримку існування в Шацьку повноцінної лікарні. Адже коли час порятунку, скажімо, сердечників йде не на години, а на хвилини, то хворий може не доїхати не те що до Ковеля, а навіть до Любомля. Адже згаяний час вбиває більшість хворих із таким діагнозом, як у Павла.
– Шачани, відстоюйте свою лікарню. Вам пощастило з гарним лікувальним закладом і головне – з його чудовими фахівцями. Цінуйте їх, – наголосив Павло Марходей наприкінці розмови.
Мирослава ЦЮП’ЯХ.
