Головна Освіта Школярам – про АТО, волонтерство та патріотизм

Школярам – про АТО, волонтерство та патріотизм

1897

Початок Майдану, побиття сту­дентів, розстріл Майдану 18-19 лютого цього року, анексія Криму, війна на Донбасі, за­гибель наших солдатів… Усі ці по­дії сколихнули не лише ук­раїнське суспільство, а й світ. Ук­раїнці по-справжньому оці­нили слова «свобода», «неза­леж­ність», «патріотизм». Злам стався і у свідомості людей, кот­рих все більше згуртувало во­лонтерство. Саме про це роз­мовляли зі школярами Сві­тя­зької та Шацької ЗОШ І-ІІІ ст. Анна Лисакова, волонтер, коор­динатор Ковельського Центру до­помоги бійцям 51-ї ОМБ, На­та­лія Соколова, волонтер, по­міч­ник-консультант народного депутата України Степана Іва­хіва (до речі, вона цього тижня отримала нагороду «Людина року-2014» у номінації «Добрі сп­рави» за волонтерську ро­бо­ту), боєць АТО Олександр Крав­­ченко, психолог, волонтер з м. Харків Олена Григор’єва.

Розповіді бійця АТО Олек­сандра Кравченка не залишили байдужими ні учнів, ні вчите­лів. Він, у мирний час – бан­ків­ський працівник, батько трьо­х дітей, не зміг бути осторонь  по­дій річної давності, коли на Майдані вночі було побито студентів. Відстояв у Революції Гідності, а з початком війни на сході чи не першим став у лави бійців. «Якби мені рік тому хтось сказав, що я буду стоя­ти на Майдані, піду воювати та буду у школах розповідати ді­тям про військові будні, ні­коли не повірив би, – говорить боє­ць. – Українці зроду-віку ні на кого першими не нападали, а лише оборонялися від во­рогів. І коли я вижив у ніч з 18 на 19 лю­того, зрозумів, що по­винен щось зробити у своєму житті не тільки для себе. Чому я пішов воювати? Ма­буть, тому, що хочу, аби моїм дітям в нашій дер­жаві були відкриті усі до­роги, щоб вони не виїжджали за кордон у по­шуках кращого жит­тя».

Не менш важливою є допо­мога волонтерів бійцям. Чи не най­більше радіють солдати ди­тячим малюнкам та листам. Олек­сандр розповідає, що під час обстрілів солдати обкла­даю­­ться малюнками, а в блін­да­жах та окопах перечитують їх по декілька разів. Малюнки по­чіпляні скрізь: в танках, на блокпостах, в окопах. У блін­дажах навіть справжні фотош­па­лери з малюнків поклеїли. Коли бійцям привозять гумані­тарну допомогу, вони найпер­ше шукають листівки та малюнки від дітей. Саме ці дитячі пос­лання не дають впасти духом бій­­цям, піднімають настрій та є для них справжніми обе­­ре­­гами, які но­сять у ки­шенях кур­ток, буш­латів, броне­жи­­­летів.

Дуже потрібні те­­пер бійцям мас­ку­вальні сітки на танки та БТРи, тож Олександр Крав­че­нко попросив ді­тей активніше до­по­магати дорос­лим у цій справі, як багато сотень шко­лярів області.

Ми сьогодні для наших солда­тів по­винні бути на­дій­ним тилом, – н­а­­голосила Анна Ли­сакова.Ба­чимо, що держава не мо­же само­тужки за­без­пе­чити бійців фрон­ту усім необ­хідним, тож волон­тери час­тину з цих обов’язків узяли на себе. Сьогодні волон­тери не лише займаються за­без­пе­ченням солдат, а й їхньою реа­білітацією, лікуванням, до­по­могою сім’ям мобілізованих. Волонтером не народжую­ться, ним стають. Однією з во­лон­тер­­ських організацій є Ковель­ський Центр допомоги бійцям 51-ї ОМБР (тепер ре­формованої у 14-ту). В ньому діють 10 проек­тів та 16 нап­рям­ків ро­боти, серед яких прое­к­т – «Пси­хо­логічна реа­білі­тація». Цього тижня реабі­літацію на базі табору «Гарт», що знаходиться на території Світязької сіль­ської ради, роз­по­чала четверта група волин­ських бійців.

А й справді, солдати, які ба­чили смерть своїх побратимів, повертаються з війни зовсім ін­шими людьми, неспокійними, іноді – знервованими, збудже­ними. Людська пам’ять – не дис­к із комп’ютера, інформацію чи спогади з яких можна стерти одним натиском «мишки». З та­кими спогадами, з душев­ними травмами солдатам пот­рібно навчитися жити далі. І в цьому допомагають їм про­фе­сійні пси­хологи, серед яких – Ан­тоній Ме­льник. Також поді­ли­тися дос­відом із психологічної реабілі­тації військових та де­чому пов­читися у своїх колег приї­хала во­лонтер-психолог із міста Хар­ків Олена Григор’єва.

Наталія Соколова, висту­паючи перед учнями Шацької школи, розповіла, що сьогодні Во­линь втратила в зоні АТО 77 бійців, сотні – поранено. Тих сол­­дат, які потребують доро­го­вар­тісного лікування, за сп­рияння Степана Івахіва відп­рав­­ляють лікуватися за кордон. Зібрати кошти на допомогу бій­цям допомагають творчі та об­да­ровані діти: малюють кар­тини, виготовляють своїми ру­ками різні вироби, які потім із під­писами народних депутатів Ук­раїни Дмитра Яроша та Ми­хайла Гаврилюка (роботи про­сить підписати Наталія Соко­лова) продаються на благодій­них міжнародних аукціонах (Із­раїль, Чехія, Польща, США). На­то­мість за зібрані кошти із-за кор­дону присилають теплий одя­г, оснащення, кровоспинні бинти та ліки.

Директори шкіл Віра Озімок (Світязької) та Валерій Миха­ль­чук (Шацької) подякували гос­тям за години спілкування, за до­помогу, яку вони надають ар­мії та родинам бійців. А на згад­ку від учнівського президента Ша­цької школи Анастасії Редько гості отримали невеличкі суве­ніри.

Віта ШЕПЕЛЯ.