Серце кожної матері болить нині за синів і дочок, які захищають рідну землю. Хвилюється за свого сина, поліцейського-добровольця Віктора Дацюка, і його мама Ірина Василівна.
Його і молодшу доньку вона виховувала сама. Дітьми своїми пишається.
«На початку повномасштабного вторгнення Вітя отримав травму, але постійно їздив на роботу, тренування, а вже на початку травня зняв гіпс і поїхав на Схід в складі батальйону «Захід», – пригадує Ірина Василівна.
Жінка не хотіла відпускати єдиного сина на війну, але той не послухав. Ось уже більше двох років Віктор разом з іншими поліцейськими-добровольцями виконує бойові задачі на одному з донецьких напрямків.
«Він і в 2014 році поїхав одним з перших на Донеччину, такий має характер», – говорить волинянка.
Про сина розповідає з гордістю та теплом. Віктор має неабияку силу волі, гарне почуття гумору, добре готує, завжди всім допомагає, має багато друзів. А головне – він патріот і зі зброєю в руках обороняє державу.
Цьогорічний Великдень для Ірини Василівни був особливим, адже на кілька днів у відпустку приїхав син. Бачились не так і довго, бо йому потрібно було зробити багато справ, з усіма зустрітись, скрізь побувати. Але й цими кількома днями була щаслива його мама.
«Коли десь кажуть, що поліція погана, не воює абощо, то я ставлю в приклад свого Віктора. Нехай стануть на моє місце і задумаються, що я відчуваю, коли довго з ним не спілкуюсь…» – розказує жінка.
Каже, що нині зідзвонюються не так часто, як раніше, син постійно зайнятий. Але ставиться до цього з розумінням. Дуже переживає та молиться, аби все було добре, аби швидше повернувся цілим і неушкодженим.
Дякуємо Ірині Василівні за гідне виховання сина-поліцейського.
Дякуємо всім українським матерям – за чуйність, тепло і молитву.
Нехай Ваші сини та доньки будуть у безпеці, аби ви разом могли зустріти омріяну Перемогу.
