У Турійській громаді відбулося прощання із сержантом Валерієм Кікавським, який захищав Україну та повернувся до рідного краю «на щиті».
За повідомленням громади, майже два роки рідні чекали звісток про військового. 17 липня 2024 року надійшло сповіщення, що після бойових дій на Бахмутському напрямку Валерій Кікавський зник безвісти. Остаточно його загибель підтвердила ДНК-експертиза.
Сержант служив у складі штурмового полку «Скеля», боронячи Україну від російської агресії. Коли тіло воїна повернули додому, жителі Турійщини вишикувалися у живий коридор шани, ставали навколішки та схиляли голови, віддаючи останню шану захиснику.
Прощання з Валерієм Кікавським відбулося біля його дому в селі Новий Двір. Попрощатися прийшли рідні, друзі, односельці, представники влади та духовенство, які спільною молитвою вшанували пам’ять полеглого воїна.
Поховали сержанта у селі Поляна, де він народився, провів дитинство, де нині живе його мама і де спочивають інші члени родини.
Під час церемонії селищний голова та староста села висловили співчуття близьким і подякували Валерію Кікавському за службу. Вони згадали його не лише як військового, а й як людину — добру, щиру, працьовиту, надійну, із «золотими руками». У мирному житті Валерій, якого по-доброму називали Валік, працював листоношею, а згодом кочегаром і завгоспом у школі, завжди знаходив роботу для своїх рук і був готовий допомогти іншим.
Найважче втрату переживають дружина, діти, мама, брат та інші рідні. Особливо зворушливим моментом стало вручення Державного Прапора сім’ї полеглого воїна як символу його честі, мужності та жертовної служби українському народові.
Під звуки Державного Гімну України Турійська громада востаннє вшанувала свого земляка сержанта Валерія Кікавського.
Світла і вічна пам’ять Захиснику України Валерію Кікавському.
