У Ковелі віддали останню шану земляку, воїну Віталію Степановичу Мартинюку. Захисник України загинув внаслідок ворожого артилерійського обстрілу під час служби на Харківщині, після чого його поховали на Алеї Героїв міського кладовища.
Віталій Мартинюк народився та виріс у Ковелі. Навчався у загальноосвітній школі №11, а також у місцевій школі мистецтв, де з дитинства захоплювався музикою. Згодом продовжив освіту у Волинському фаховому коледжі культури і мистецтв імені Ігоря Стравінського на відділенні духових інструментів. Любов до музики супроводжувала його все життя.
У 2004 році Віталій долучився до команди, яка відкрила у Ковелі магазин музичних інструментів «До мажор». Попри зміну професійної діяльності, за ним назавжди закріпилося псевдо «Мажор», що відображало його оптимізм, почуття гумору та доброзичливість. Ще однією великою пристрастю були автомобілі та дороги: першу сімейну машину він сам відремонтував і почав надавати послуги таксі, а згодом багато років працював у сфері міжнародних вантажних перевезень у транспортній компанії в Польщі.
Після початку повномасштабного вторгнення росії Віталій одразу повернувся в Україну і вступив до лав Ковельського батальйону територіальної оборони. 13 квітня 2022 року його мобілізували до військової частини А2042. Через два роки боєць був переведений до 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, де проходив службу на Харківщині.
За словами командира, сержанта Олександра Буріса, Віталій був висококласним фахівцем: упевнено працював із різною технікою, умів налаштовувати автомобілі під бойові завдання, встановлювати РЕБ та Starlink, щоб забезпечити безвідмовну роботу. Умів маневрувати під обстрілами та знаходити вихід із найскладніших ситуацій, а ще — підтримувати побратимів і додавати їм настрою.
Одним із прикладів його відповідальності стала ініціатива продати старенький сімейний бус і придбати для фронту пікап. Родина та друзі зібрали необхідні кошти, і машину таки купили для потреб підрозділу. За сумлінну службу Віталія Мартинюка неодноразово відзначали нагородами Головнокомандувача Збройних Сил України та командування 14-ї окремої механізованої бригади.
Рідні згадують, що Віталій був дуже турботливим. Розуміючи, в якому напруженні живе сім’я, він часто надсилав їм лише смайлик або коротке повідомлення — цього вистачало, щоб зрозуміти: з ним усе гаразд. Таке коротке вітання вони отримали і вранці 14 липня, а вже вдень дізналися про його загибель.
Водій-електрик І радіолокаційної станції радіолокаційного взводу батареї артилерійської розвідки військової частини А1008, рядовий Віталій Мартинюк загинув внаслідок ворожого артилерійського обстрілу, отримавши поранення, несумісні з життям.
Під час громадянської панахиди міський голова Ігор Чайка нагадав, що за кілька місяців Віталію мало виповнитися 50 років, але його життя обірвала війна. Він подякував захиснику за громадянську позицію, мужність і відвагу та від імені всієї громади висловив співчуття матері Марії Едуардівні, дружині Тетяні, доньці Вікторії, синові Юрію, сестрі Руслані, усім рідним і близьким.
Теплі слова пам’яті про Віталія Мартинюка публікували й у соцмережах. У Волинському фаховому коледжі культури і мистецтв імені Ігоря Стравінського згадують його як світлу, талановиту, щиру людину і випускника духового відділу, який творив красу і віддав життя за мирне небо над Україною. У колективі магазину «До Мажор» називають Віталія не лише колегою, а й близьким другом, життєрадісною людиною, у якої були великі плани на майбутнє.
Світла памʼять Віталію Мартинюку. Вічна слава Захиснику України.
