Головна Життя Мельниківські лелеки щодня снідають, обідають та вечеряють у людей

Мельниківські лелеки щодня снідають, обідають та вечеряють у людей

246

Минулого року у обійсті жительки села Мельники Руслани Полінкевич з’явився новий пернатий мешканець – маленьке лелеченя. Воно не могло літати, бо було без хвоста та без частини крила. Родина при­хистила у себе лелеченя, годували та доглядали. Жив птаха у хліві разом із іншою худобою, звик до людей.

– Дуже любить наш Буся ходити по городі, наві­дується і в кар’єр неподалік. І вже звідти цього року привів собі товариша – таке ж одиноке лелеченя, яке, мабуть, випало з гнізда, – розповідає Руслана По­лінкевич.

Годувалися птахи в дворі Полінкевичів уже разом. Господиня каже, що лелеки дуже люблять ласувати рибкою, інколи заглядають у город чи болітце, що неподалік. За жабами.

А вже через декілька днів до обійстя стали наві­дуватися ще двоє лелек.

– Мабуть, то батьки другого лелеченяти, яке випало з гнізда. Тепер уже чотирьох мусимо годувати рибою.

Тричі на день прилітають лелеки до мельниківської хатини, або злітаються, як тільки поба­чать у дворі автомобіль Руслани­ного брата (саме він постачає рибу лелекам). Обід, сніданок і вечерю лелеки ще не пропустили жодного разу. Поїдять ті двоє і летять собі у своїх справах. А мо­ло­ді лелеченята так і залиша­ються гуляти  у дворі.

– Наш Буся виявився з ха­рак­тером, навіть ревнує, коли чужих лелек раніше погодуємо, ніж його. Цілий день може ображений ходити, і до риби не підсту­пи­тись, – захоплено розповідає про лелечий норов господиня, та сподівається, що народне повір’я таки справдиться: де є лелеки на обійсті – там є і щастя в домі.

Віта ШЕПЕЛЯ