Він двічі протягом трьох тижнів був у зоні АТО військовим капеланом, допомагав українцям протягом обох Майданів. Протягом року регулярно збирає гуманітарну допомогу та відправляє її українським добровольчим батальйонам… Усе це – про отця Юліуша Кравецькі (фото 1 в центрі), священика Греко-Католицької Церкви апостола Андрія Первозванного, що знаходиться в містечку Бартошице Вармінсько-Мазурського воєводства (Польща).
В цьому польському містечку ще з часів операції «Вісла» створено потужний та активний осередок українців, діє школа з вивчення української мови, а поляки українського походження й сьогодні шанують та зберігають українські традиції, є небайдужими до долі своїх співвітчизників. А про отця Юліуша дізналися від жителя селища Шацьк Володимира Матлаха (фото 2), котрий активно допомагає йому доправляти гуманітарку в Шацький район, оформляти та переправляти її через польсько-українську митницю. А розпочалася волонтерська діяльність священика ще за часів першого Майдану (2004 рік), коли став допомагати теплими речами людям, що стояли на головній площі столиці та протестували проти фальсифікації виборів. Тоді сподівалися на великі зміни та на те, що Україна стане справжньою європейською державою. Ще одна надія зажевріла у звичайного польського священика з початком другого Майдану, протягом якого отець Юліуш ще більше перейнявся долею України, адже саме з України, з Львівської області, були його батьки. Організувавши українську діаспору в містечку Бартошице для допомоги нашим воякам, підключивши до цієї справи друзів із Німеччини, ініціював збір коштів та різноманітної гуманітарної допомоги українським солдатам, зокрема, добровольчим батальйонам «Азов» та «Львів». Так, за період військових дій на сході України завдяки допомозі поляків у зону АТО отець Юліуш відправив сім автомобілів, в основному – джипи. Одне з авто марки НІССАН ТЕРРАНО у листопаді минулого року було знищено гранатою, випущеною з РПГ терористами під час боїв в Луганській області. Деякі автомобілі священик сам відвозив до Львова, деякі – лише до кордону, де їх забирали військові.
Двічі у зоні бойових дій був і сам отець Юліуш, де виконував обов’язки військового капелана. Вперше священик поїхав туди 19 листопада та пробув там до 1 грудня, перебуваючи у м. Сєвєродонецьк Луганської області у складі БПСМОП «Львів». Їхав туди не з порожніми руками, а з вщент заповненим гуманітарною допомогою джипом, який також призначався для потреб батальйону. Вдруге отець Юліуш капеланував у червні-липні цього року, де поблизу с. Побєда за ініціативи командира роти капітана Степана Буняка протягом двох тижнів була побудована та освячена капличка. «Знаковим було те, – ділиться отець Юліуш, – що місце для каплиці було вибране з чіткою орієнтацією на схід, як і має бути за канонами Церкви». З облаштуванням каплички допоміг Департамент та волонтери: о. Любомир Яворський посприяв з друком ікон та доставкою вишитих рушників, а благодійниця Люда Сєдова передала для воїнів набір вишиванок. За словами отця Юліуша, перша Літургія відбулася в каплиці на тиждень раніше – священик подарував бійцям вервиці з Риму, освячені єпископом Євгеном Поповичем в каплиці «Дім святої Марти». На Літургію хлопці прибули у вишиванках – справжнє свято українців в складних умовах війни. «Варто зазначити, що за час п’ятої хвилі мобілізації до війська було призвано багато юнаків з Центральної та Східної України. Західний регіон складає всього 30%, – каже отець Юліуш, – а тому більшість військовослужбовців є із православної спільноти. Тим не менше, молилися ми всі разом».
– Отець Юліуш – дуже хороша, чуйна та добра людина, відкритий душею для кожного, є справжнім патріотом України, – говорить сестра Володимира Матлаха Наталія Осипович, котра проживає у містечку Бартошице та приятелює зі священиком – У невеличкому польському містечку він зумів об’єднати нас, вихідців з України, в одну єдину громаду, аби ми змогли допомагати своїм землякам. Він ніколи не відмовляє ближнім, не ділить їх за релігійними уподобаннями, а коли розпочалась війна на сході України – тяжко переживає за долі бійців. Він як священик бачить, наскільки солдатам потрібна допомога як матеріальна, так і духовна, наскільки важливою є духовна підтримка саме від священнослужителів. Та й на передову він завжди їхав автомобілем, вщент наповненим різноманітними медикаментами, теплими речами, військовою амуніцією. Коли востаннє повертався із зони АТО – залишив усі свої речі солдатам, приїхавши додому лише у футболці та штанях.
Допомогу, яку надає українцям звичайний польський священик, важко переоцінити. І це не лише допомога і підтримка військових, а й поміч людям, котрі опинилися в складних життєвих обставинах, переселенцям із зони АТО. На початку літа до Шацького району надійшла допомога для людей, які опинилися в складних життєвих обставинах та для установ, які через обмеженість свого фінансування давно потребують поліпшення матеріального забезпечення. Так, Шацька районна рада висловлює щиросердечну подяку за надану допомогу отцю Юліушу Кравецькому, а також священикам-сподвижникам Архієпископу Кир Івану Мартиняку та отцю Богдану Ситчику. За їх активного сприяння було організовано доставку гуманітарної допомоги з Німеччини (одяг, матраци, стільці, шафи, пледи, подушки, світильники та інше), а вже звідти – в Шацький район. Деякі речі, що вдалося перевезти через кордон, уже було роздано ветеранам війни району та інвалідам, переселенцям зі сходу України, декілька пар взуття відвезли у Головненську школу-інтернат Любомльського району, на Шацьку дитячу музичну школу та Шацький міський Будинок культури передано добротні стільці. Володимир Матлах розповідає, що при перевезенні гуманітарної допомоги через українсько-польський кордон через бюрократичні вимоги виникає чимало труднощів з оформленням документів. Тож у процес перевезення через кордон гумдопомоги активно включилися районна влада, генеральний директор ТМО Любомльського і Шацького районів Володимир Дибель (на установу охорони здоров’я було передано матраци), директор Шацького міського Будинку культури Ніна Вирович.
Загалом, як розповідає Володимир Матлах, отець Юліуш – дуже авторитетна і поважна людина в містечку. І став справжнім другом, духовним наставником, волонтером для багатьох українських солдат.
Віта ШЕПЕЛЯ.