Село Старосілля, що у Маневицькому районі, наприкінці серпня стало відомим на всю Волинь, адже у водах Стиру, що протікає поблизу села, двоє місцевих рибалок запримітили щось дивовижно неймовірне. Знахідкою виявився древній човен довжиною 12(!) метрів, його ширина – 75 см, висота – 95 см, товщина борту – 7-8 см, а глибина – до 1 метра. Спочатку припускали, що вік човна може сягати 300-500 років, проте після детальнішого огляду спеціалісти припускають, що вік човна може сягати тисячі років!
Знахідка такої довжини та віку – дивина навіть для України, не те що для Волині. У Волинському краєзнавчому музеї, правда, є два схожих човни, але коротші – один до 5 м, інший – 7 м. Вони належать до 17-18 ст. і використовувалися місцевим населенням у побуті. Знайти човен-довбанку допоміг не лише випадок, а й погодні умови: від тривалої спеки вода у річці різко впала, от і випливло те, що ховалося під водою не одну сотню років. Дерево, з якого зроблено човен-довбанку, виявилося міцним дубом. Ймовірно, вік дерева також був до тисячі років, перед тим його декілька десятків років відповідно обробляли, завдяки чому знахідка так довго та відмінно збереглася, адже човен – майже цілісінький!
Хлопці, які знайшли човна, повідомили про знахідку сільському голові, найняли адвокатів, зафіксували себе в історії як першовідкривачів древнього човна, від вартості їм належить 20%. Тепер чекають оцінок, бо поки ніхто не береться навіть припускати, яка вартість цього човна. Та що там вартість, учені чим більше над ним працюють, тим сенсаційніші припущення наводять!
Унікальну знахідку було вирішено зберігати у Маневицькому краєзнавчому музеї. Тож директор Петро Хомич – головний дослідник, котрий був на місці вже двічі, зізнається: такого ще не бачив. На дні човна під шаром глини, піску і намулу виявився ще один цікавий залізний предмет – на ньому клейма, що дуже схожі на герби князів Острозьких.
Завдяки небайдужим громадянам Маневиччини, які відгукнулися на прохання про допомогу директора районного музею пана Петра Хомича, човен було викопано із річки, за допомогою крану завантажено на причіп автомобіля та доставлено у музей. Знайшлися вантажівка, підйомний кран, місце для подальшого зберігання і т.д. Далі має бути дуже вартісний у фінансовому вимірі етап очистки і консервації. А фінансів просто немає. Можливо, це прочитає хтось із впливових чи таких, які хочуть ними бути, кому небайдужа історія рідного краю.
За матеріалами «Волинської газети» та мережі «Фейсбук» підготувала Віта ШЕПЕЛЯ.
