Щороку школи гостинно відчиняють двері для усіх випускників минулих років. У листопаді до Світязької школи радо злетілися колишні її учні, випускники 1975 року, котрі також відзначали не лише 40 років закінчення навчального закладу, а й 50 років від того часу, як уперше переступили пороги рідних шкіл – Світязької, Підмановської та Омелянівської.
Усмішками, жартами, міцними обіймами та сльозами, радісними та сумними спогадами була насичена зустріч випускників, яку організували Яльницька (Сацюк) Галина Іванівна, Баранчук (Сорока) Валентина Сергіївна та Дужич Надія Петрівна.
Хоч випускники 1975 року й не навчалися у новому приміщенні школи, а тільки в старому, де зараз знаходиться дитячий садок, а на будівництво нового приміщення у старших класах лише допомагали носити цеглу, та як приємно було пройтися просторими і світлими класами, згадати шкільні роки, своїх наставників, з головою поринути у безтурботне дитинство. Радо поспілкувалися із своєю першою вчителькою Назарук Галиною Адамівною, а наступного дня відвідали одного з колишніх класних керівників Герасимук Анастасію Потапівну.
Багато хто не зміг прибути на зустріч із колишніми однокласниками, зважаючи на стан здоров’я чи далеку відстань (життя розкидало колишніх односельчан по різних містах – Києві, Одесі, Львові, Полтаві, та навіть Алтайському краї та Тюмені). Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять своїх однокласників та вчителів, котрих уже немає на цьому світі.
Щирими словами вітала присутніх директор школи Віра Озімок, висловивши вдячність за те, що, попри роки, не забули про рідну школу, про вчителів, котрі дали міцні знання та хороший старт у майбутнє. До сліз розчулила випускників презентація з фото шкільних років 40-річної давності та з низкою шкільних мелодій. Неначе й не було отих років, котрі намалювали зморшки на обличчях, додали сивини у скроні, але залишили яскраві спогади про шкільні роки.
Далі кожному із колишніх однокласників ведучі Галина Яльницька та Микола Артимук запропонували скласти своєрідний іспит, давши відповіді на питання: «Чи пам’ятаєте ви першу вчительку?», «Чи користувалися шпаргалкою?», «Чим запам’ятався випускний вечір?», «Чи здійснились мрії», прочитати вірш зі шкільної програми і так далі. Кожен із колишніх випускників-однокласників розповідав про себе, про своє життя, родину, улюблену професію. Завжди активні, з них вийшли чудові педагоги, лікарі, бухгалтери, державні службовці…
За хорошою традицією, на завершення зустрічі колишні випускники на згадку про себе у шкільному парку посадили дерево, що символізуватиме зв’язок усіх поколінь випускників Світязької школи.
Віта ШЕПЕЛЯ.
