Серед мальовничої поліської природи виростав майбутній любитель лісу Микола Іванович Корусь. Народився в простій селянській сім’ї Івана Федоровича і Олени Філімонівни в селі Поступелі Ратнівського району 28 січня 1953 року. З раннього дитинства в його пам’яті збереглися пізнавальні мандрівки до лісу, захоплюючі ігри з ровесниками в їхній дубині, що розкинулася за батьківською хатою. Цікаво те, що ця дубина настільки відома в селі, що Миколиного батька так і прозвали Дубуком. А діти його – сини та дочка – звикли змалечку засинати і прокидатися під шелест листя могутніх дерев-красенів на їхньому хуторі.
У 1968 році після закінчення місцевої восьмирічної школи перед Миколою постало питання, куди йти навчатися далі. Він вирішує вступати до Шацького лісного технікуму. І не помиляється. Колектив мудрих викладачів-наставників під керівництвом суворого, але справедливого директора заслуженого працівника лісового господарства Валентина Сулька давав не тільки міцні знання, але й виховував, утверджував у правильному виборі професії.
Після закінчення технікуму в 1972 році технік-лісовод Микола Іванович був направлений на роботу в Далекосхідне лісовпорядкувальне підприємство «Ліспроект», що знаходилося в місті Хабаровську (Росія). Там на посаді помічника таксатора він пропрацював до призову в лави Радянської Армії. Служба проходила також на Далекому Сході в місті Імані (зараз – Дальнєрєченськ), неподалік кордону із Китаєм. У 1974-му році, після демобілізації, змужнілий, сповнений враженнями і бажанням працювати за обраною професією юнак повертається додому. І сталось так, що саме у Світязькому лісництві Шацького лісгоспу, де він колись проходив виробничу практику ще студентом, була вільна посада техніка-лісовода. Туди й прийняли Миколу Івановича 22-го червня 1974-го року, а через десять років уже почав працювати майстром лісу цього ж лісництва, яке увійшло до складу Шацького національного природного парку.
Промайнуло багато років, життя наповнювалося різноманітними подіями. В особистому – одруження, народження синів Володимира і Миколи, яких виростив та виховав із дружиною Оленою Миколаївною, вчителем Світязької школи. Радує те, що діти пішли стежкою батька – обрали професію лісівника. У професійному житті Миколи Івановича ніколи не виникало жодного сумніву в тому, що займається не своєю справою. Запорукою цього стала велика любов до лісу, до кожного деревця, посадженого власноруч. Він вдячний тим колегам, в яких переймав досвід роботи, з ким працював і працює впродовж майже чотирьох десятиліть. Бо всі вони разом віддані одній благородній справі – збереження та примноження унікальної природи рідної Волині.
За свою чесність, принциповість, порядність, високий професіоналізм, уміння працювати з людьми, готовність завжди поділитися досвідом із молодшими колегами Микола Корусь заслужив повагу в односельчан і колег по роботі.
За роки своєї трудової діяльності він одержував різні відзнаки. Почесна грамота від дирекції та профспілки Шацького навчально-дослідного лісгоспу і Волинського обласного управління лісового господарства, кілька Почесних грамот від дирекції ШНПП, грамота Міністерства лісового господарства за досягнуті успіхи в розвитку лісового господарства, Почесна Грамота Шацької райдержадміністрації з нагоди 14-ої річниці Дня Незалежності України, Подяка Шацької районної ради, яка була вручена йому за багаторічну працю в галузі лісового господарства району та з нагоди професійного свята.
Портрет Миколи Івановича вивішувався на дошці Пошани Шацького лісгоспу, Любомльського району та Волинського обласного управління лісового господарства. Він нагороджений Почесними значками за 10, 20 і 30 років бездоганної служби в державній лісовій охороні України. В 2004-му році за особистий внесок в охорону, відтворення та збереження природоохоронних комплексів Шацького поозер’я, високий професіоналізм та з нагоди 20-річчя створення ШНПП йому було вручено іменний годинник Голови Державного комітету лісового господарства України. А в 2011-му році за особистий внесок в охорону, збереження і відтворення лісових багатств та з нагоди Дня працівника лісу він був удостоєний високої відзнаки Державного агентства лісових ресурсів України – «Відмінник лісового господарства України». Микола Іванович неодноразово обирався головою цехового комітету ШНПП, був депутатом Світязької сільської ради.
Відданість улюбленій справі, заслужене визнання, повага від людей – це свідчення того, що своє 60-річчя Микола Іванович Корусь зустрічає з честю. Про таких людей найкраще написав у своїй поезії Максим Рильський:
Той, хто любить паростки кленові,
Хто діброви молоді ростить,
Той достоїн людської любові,
Бо живе й працює для століть.
Олеся Куліш, с. Світязь.
