Скільки років тобі, не питаєм,
Хай зозуля рахує в гаю,
Ми із тими літами вітаєм,
Що постукали в душу твою.
1979 рік. Молоде подружжя Корнелюків приїхало в Світязьку середню школу викладати математику. Він – Олександр Андрійович, вона – Тетяна Степанівна. Здається, ще тільки недавно це сталося, а Не один десяток учнів випустила вчителька. За науку, вимогливість і справедливість вони їй щиро вдячні.
Подружжя Корнелюків виховало двох дітей: сина і доньку, має двох внучат, якими дуже тішиться. Діти пішли стежкою батьків. Син Віктор після закінчення Волинського державного університету ім. Лесі Українки викладає математику в Луць-кому педагогічному коледжі, дочка Алла читає інформатику в Шацькому лісовому коледжі. Батьки привчали своїх дітей до праці, самостійності, порядку, відповідальності.
Тетяна Степанівна добросовісно ставиться до роботи, тому неодноразово її вихованці займали призові місця на районних і обласних олімпіадах з математики, постійно підвищує свій фаховий рівень.
Хоч Тетяна Степанівна завжди у полоні цифр та формул, проте має гарний голос, знає багато пісень. Адже, допома-гаючи змалечку мамі на колгоспному полі рвати льон, чула і сама співала пісні. А ще любить вишивати, в неї всі хрестики рівні і гарні.
Тетяна Степанівна хороша дружина, любляча мама, бабуся, сестра, сваха.
Від усього серця їй бажаємо здоров’я, затишку й тепла. Хай гарний настрій розквітає, щоб у душі молодість жила.
Бажаємо жити довго та щасливо, щоб кожен Ваш день був схожий на диво! Хай діти й онуки приносять Вам радість, дорогу до хати забуде хай старість. Живіть у здоров’ї, щасті й силі, літа проти Вас хай будуть безсилі, нехай зозуленька кує Вам щоліта многая, многая, многая літа!
З повагою педагогічний колектив ЗОШ І-ІІІ ст. с. Світязь та учителі-пенсіонери.
